![Гумор та сатира [збірка] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/7/5/1/gumor-ta-satira-zbirka-download.jpg)
Гумор та сатира [збірка]
- Автор: Таксюр Ян Ильич
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:
Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Що просвітить мене прийдете,
Голубчик, панночку, поете!»…
І заспівав, аж загуло,
І став навприсядки стрибати.
Оце — народ! А не мурло,
Пихате, хитре, бородате.
І ще одна прикмета є,
Щоб знать, народ це чи потвора:
Народ мої вивчає твори,
А «не народ» на них плює.
Кобзарський заспів
Ой, погано бачать очі,
Та серце завзяте!
Заспівать вам, хлопці, хочу
Про начальство кляте.
Там корупції досхочу
І брехні, і бруду!..
Та боюсь мене замочать —
Тож співать не буду.
Весна
Весна! Бруньки набрякли до нестями!
Блищать калюжі, вітер дме з ріки…
Та як згадаю, що в Московії теж саме,
Так поламав би і дерева, і бруньки!
Соколи Ворошилова[1]
Питає якось Друзь в Бурди:
— Ти не пригадуєш, куди,
Як хочеш їсти класти хліб?
Бо я не їв вже десять діб…
І простогнав Бурда Борис:
— На світі знаю все наскрізь.
А от про хліб вже котрий том
Мовчать Брокгауз та Ефрон.
І вмерли Друзь, а з ним Бурда —
Жорстока гра «Что? Где? Когда?».
Політ Гедзя
У поета Бедзика
Відірвали ґудзика.
І в душі у Бедзика
Залунала музика.
І на тую музику
Та й про того ґудзика
Написав він пісеньку
Для артиста з пузиком.
І артист той з пузиком
Майже рік цілісінький
Все волав про ґудзика
Невблаганним ґедзиком.
І від тої музики
У поета Бедзика
Назбирались грошики,
Щоб пришити ґудзика.
Сніданок на траві[2]
Був ранок схожим на нірвану:
Ковтнули з кумом три стакани,
За ними борщ, пиріг, сметану,
І все, що дав город і сад…
Та як на останкінські дівчата
Почали «Тампакс» вихваляти,
Куди і як його встромляти,
Чому тампони краще вати, —
Тут кум нещасний вибіг з хати
І там віддав усе назад.
Чумацька пісня
Ой, сходив я, добрі люди,
Змалку пів-Європи.
Коли пішки, коли возом,
Рідко автостопом.
Надивився горя-лиха
Та й різної жуті:
Бачив повінь і холеру,
І реформи люті.
Та ніякі горя-лиха
Серця так не брали,
Як той факт, що на базарі
В мене пейджер вкрали.
Бо без пейджеру, без факсу,
Наче жлоб невмитий…
Тяжко, хлопці, на цім світі
З комплексами жити.
1996
Зимові розваги
Раз Миколу по приколу
Ми на сніг жбурнули голим.
Він тремтить, мов цуценя,
Бо прикол не доганя.
Типова історія
Я, тіпа, класний малий,
Я фірму, тіпа, мав.
Зустрів я, тіпа, Галю,
І вийшла, тіпа, лав.
Поїхали ми, тіпа…
У, тіпа, ресторан.
І там зустріли тіпа,
Ну, тіпа, друг Колян.
Колян був, тіпа, п’яний,
Він, тіпа, до Галі,́
А я сказав Коляну:
— Ти, тіпа, отвалі.
А Коля, тіпа, кулю
Мені, тіпа, в живіт.
Хотів дихнуть — а дулю!
Я вмер, тіпа, привіт.
Лише в останні миті
Звертаюсь до братків:
— Братки! Я жив на світі
Чи тільки «тіпа» жив?
Прокол гетьмана
«Група вищих посадовців держави поклала квіти до пам’ятника Богдану Хмельницькому, а потім ще довго стояла, поринувши в роздуми…»
З ранкових газет.
— Скажи, Богдане, прямо
Як гетьман, як вояк.
Яку прийнять програму?
Не виберем ніяк.
Ото зберемось в Раду,
І галас день та ніч.
Якби ти дав пораду,
Так з нас би могорич…
Ожив Богдан, і ясно
Промовив на коні:
«Я раджу вам не красти!»
І знов зокам’янів.
— Ну, це, брат несерйозно,
Нема таких програм.
Де вступ? Де перший розділ?
І хто повірить нам,
Як скажемо два слова:
«Не вкрадемо — це гріх».
Не тільки піпл, корови
Піднімуть нас на сміх!
Ми думали, ти — гетьман,
В тобі глибокий зміст,
Що хлопець ти конкретний,
А ти, брат, утопіст.
2003
Лист з Голанських висот
Ой, Голани мої, ви Голани!
Сектор Газа, «узі» та Моссад…
Звавсь колись Суботенком Степаном,
А тепер звуся Іцик Шабад.
Закрутився у хвилях міграцій,