Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Таким чином, під проводом Васиха та Курсиха у Персію ходило військо слов'ян, їхня дорога починалась десь від Дніпра, через степи до Азовського моря, далі через Північно-Кавказькі степи, потім через Кавказ по Дар'яльській ущелині.
83Це явище спостерігається в нафтоносних районах, в даному випадку на Апшеронському півострові поблизу Баку, і вказує на те, що зворотня дорога слов'ян пролягала в обхід Кавказу зі сходу.
Нарешті, які факти з розповіді Ромула свідчать про те, що в Персію ходило саме військо гунів-кочівників? Жодного натяку. Але все вказує на те, що це було кінне військо антів-слов'ян, див. попереднє зауваження. Не виключено, що вони залучили до себе якісь підлеглі їм загони степовиків, хоча б в якости провідників.
84Ця фраза свідчить, що "гуни" є спадкоємцями справжніх скитів та сарматів, тобто жили на цих землях дуже давно, тому не можуть бути тюрками, а тим більше монголами. Скити та сармати мали одну мову й, очевидно, однакову систему вірувань, яка через слов'янізованих у ІІ-IV ст. скито-сарматів частково перейшла до слов'ян. Для тюрків-зайд, які прибули б з глибин Азії на наші землі, ні Орей, ні його меч не могли бути священими, у них були свої боги й свої поняття святости.
85Ном — консул 445 р., коміт та тадізіег огПсіошт, користувався великим впливом при дворі Феодосія II, був другом Хрисафія й насправді був посланий до Аттила разом з Анатолієм, імовірно, 449 р., — зауважує В.Латишев.
86Портрет Аттила приводить Йордан [3,183]. Він жив на сто років пізніше і, звичайно, користувався описом Пріска, сучасника та очевидця тих подій, це відчувається навіть в деяких його фразах. Звичайно, до повідомлення Йордана треба підходити з певними застереженнями, бо він упереджено ставився до "гунів" та їхніх ватажків, але іншого ми не маємо: "Він був мужем, народженим для струсу народів, жахом всіх країн, який, невідомо за яким жеребом, наводив на все тремтіння, широко відомий скрізь страшним про нього уявленням. Він був.гордовитий ходою, кидав погляди туди та сюди і самим рухом тіла виявляв високо піднесену свою могутність. Любитель війни, він сам в битві був стриманий, дуже сильний розсудливістю, доступний проханням, ласкавий і прихильний до тих, кому довіряв. Він був малий зростом, з широкими грудьми, з великою головою і маленькими очима, з рідкою бородою, волосся із сивиною, кирпатий, з бридким кольором [шкіри], як і вся його порода".
Цікаво порівняти опис Аттила, який дали Пріск та Йордан, з описом поведінки та зовнішнього вигляду нашого Великого Князя Святослава Завойовника. У М.Грушевського читаємо: "Це чистий запорожець на київськім столі, і він прегарно охарактеризований з цього боку в класичнім тенеті нашого літопису: "Коли князь Святослав виріс і став чоловіком, почав збирати багато хоробрих вояків, бо й сам був хоробрий і легкий, ходив як пард і багато воював, не возив за собою возів, ні казанів, не варив м'яса, але нарізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину, пік на вуглях й так їв [а в декого могло створитися враження, що їв сире м'ясо — А.К.]; не мав і шатра, а підстилав на спання конячу опону, а в голові — сідло, і такі ж були його вояки. А як ішов на котрий край, сповіщав наперед: "іду на вас!"..." З цією артистичною "характеристикою"... узгоджується в повній мірі й те, що оповідає про Святослава історик його війни з греками Лев Диякон: на з'їзді з імператором Святослав імпонує грекам незвичайною простотою свого вбрання й поводження..." [19, с.458].
"По закінченні умови Святослав захотів побачитися з імператором. Цимісхій прибув на Дунай з великим відділом кіноти в багатій, позолоченій зброї; Святослав же приплив на човні, гребучи разом з Іншими й нічим не визначався з поміж них, окрім чистоти свого полотняного одягу; одинокою окрасою у нього була сережка в усі. Про його вигляд, як його описує Лев, ми вже говорили: був він середнього зросту, кремезний і сильний, мав короткий ніс, сині очі, довгі вуса й чуб на голові, "що означало значний рід". Сидячи на лавці свого човна, він поговорив трохи з імператором і від'їхав" [19, с.475].
Як бачимо, в характеристиці обох наших Великих Князів багато спільних рис у зовнішньому вигляді та поведінці, але Аттило був розважливішим, послідовнішим й ґрунтовнішим у своїх діях, повністю підкорив тюрок-кочівників й цим, на відміну від Святослава, надійно забезпечив собі тил у походах на римлян.