Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Анніка хоч і не відразу, але погодилася, що він має слушність.
— Ну що ж, коли треба, значить, поїхали до Сальтшьобадена, — сказала вона.
— А ти зможеш?
— А інакше навіщо потрібні молодші сестри!
— Якщо ти підвезеш мене до Накка-центру, я можу зловити там таксі або дочекаюсь автобуса.
— Не говори дурниць! Сідай-но, я тебе відвезу.
Розділ 12
З вигляду Анніки було помітно, що вона теж втомилася, і Мікаелю вдалось умовити її не їхати задля нього навколо Леннерстасунда, на що знадобилася б зайва година, а просто висадити його в Накка-центрі. Цмокнувши сестру в щічку, він подякував за все, що вона зробила для нього цієї ночі; коли вона розвернулася і зникла з очей, він викликав телефоном таксі.
У районі Сальтшьобаден Мікаель бував усього кілька разів, коли навідував Еріку та її чоловіка, та й то вже більше двох років тому. Мікаель не знав подробиць того, як проходить їхнє сімейне життя. З Ерікою він познайомився на початку вісімдесятих років і збирався продовжувати цей зв’язок, поки не постаріє так, що вже не зможе навіть забратися в крісло-гойдалку. Їхні стосунки уривалися тільки одного разу в кінці вісімдесятих, коли він одружився, а Еріка вийшла заміж. Перерва тривала понад рік, але потім обоє зрадили своє подружжя.
Після цього Мікаель розлучився. Чоловік Еріки, Ґреґер Бекман, зробив висновок, що коли вже їхня взаємна пристрасть така сильна і здатна протриматися довгі роки всупереч усім умовностям і загальноприйнятим моральним нормам, то вже ніщо не в змозі відірвати їх одне від одного. Він заявив також, що не хоче втратити Еріку подібно до того, як Мікаель утратив свою дружину.
Коли Еріка призналася чоловікові, що зрадила його, Ґреґер Бекман вирішив зустрітися з Мікаелем Блумквістом. Той уже чекав його приходу і заздалегідь побоювався: він почував себе негідником. Але замість набити Мікаелю морду, Ґреґер Бекман запросив його пройтися разом по барах. Після третьої пивниці в Сьодермальмі вони нарешті відчули, що достатньо набралися для того, щоб перейти до серйозної розмови, яка відбулася вже на світанку на парковій лавці поблизу від площі Маріаторґет.
Мікаель спочатку не повірив своїм вухам. Ґреґер Бекман навпростець заявив йому, що, коли Мікаель спробує зруйнувати його шлюб з Ерікою, він прийде до нього на тверезу голову і з дрючком. Якщо ж ідеться всього лише про потяг плоті і нездатність духу впокорити її бажання, тоді, мовляв, він готовий поставитись до цього поблажливо.
Відтоді Мікаель і Еріка більше не намагалися приховувати своїх стосунків від Ґреґера Бекмана, і їхній зв’язок тривав уже з його відома. Наскільки Мікаелю було відомо, Ґреґер і Еріка як і раніше були щасливі в шлюбі. Ґреґер змирився з їхнім зв’язком так, що Еріка могла коли завгодно зателефонувати йому і сказати, що вирішила провести цю ніч з Мікаелем, причому таке траплялося нерідко.
Ґреґер Бекман ні разу не сказав про Мікаеля жодного поганого слова. Навпаки, він, здається, навіть вважав, що зв’язок того з Ерікою має свій плюс: ця обставина підтримує їхній шлюб у тонусі, не дає йому перетворитися на рутину, а йому самому занудьгувати поряд з дружиною, яка нібито нікуди від нього не подінеться.
На відміну від Ґреґера Мікаель завжди почував себе в його товаристві ніяково і вважав це неминучою платою за вільні від забобонів погляди на життя. Ось тому він рідко бував у Сальтшьобадені, відвідуючи лише великі звані вечори, на яких його відсутність була б дуже помітна і справила б неприємне враження.
І от він стоїть перед їх просторою віллою площею двісті п’ятдесят квадратних метрів. Йому дуже не хотілося приходити сюди з поганими новинами, але він рішуче натиснув ґудзик дзвінка і не відпускав близько сорока секунд, аж поки почув кроки. На порозі показався сонний і злий Бекман Ґреґер з обмотаним навколо пояса рушником, але, побачивши перед дверима коханця своєї дружини, він тут же постарався відігнати сон.
— Здорові були, Ґреґере, — сказав Мікаель.
— Доброго ранку, Блумквісте. Котра, чорт забирай, година?
Ґреґер Бекман був білявий і худий, з густим заростом на грудях і майже лисою головою. На щоках у нього красувалася тижнева щетина, а над правою бровою проліг помітний шрам — слід серйозної аварії під час подорожі на парусній яхті, що сталася кілька років тому.
— Початок шостої, — відповів Мікаель. — Ти не міг би розбудити Еріку? Мені потрібно з нею поговорити.
Ґреґер Бекман вирішив, що коли вже Мікаель, переборовши себе, прийшов проти звички до Сальтшьобадена, отже, сталося щось екстраординарне. До того ж весь вигляд Мікаеля говорив про те, що йому терміново потрібний кухоль грогу або, принаймні, ліжко, в якому він міг би виспатися. Тому Ґреґер відчинив двері і впустив нежданого гостя.