Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
- Автор: Николс Томас М.
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7730-35-3
- Переводчик: Євгенія Кузнєцова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими». Краткое содержание книги:
У цій книжці автор аналізує причини цієї ситуації та намагається зрозуміти, як перетворити диванні балачки в результативні дискусії.
Звичайні американці, може, ніколи особливо й не любили освічені чи професійні класи, але до недавнього часу вони хоч не нехтували новими знаннями, кажучи, що в навчанні немає нічого доброго. Можливо, надто м’яко називати це антираціональністю. Це ж майже зворотна еволюція, віддалення від випробуваних знань і наближення до народної мудрості й міфів, що передаються з уст в уста — от тільки зараз вони передаються зі швидкістю електронів.
Занепад грамотності та зростання свідомого невігластва — це частина порочного кола втрати впливу громадськості на політику. Люди мало знають і менше переймаються тим, як ними управляють і як насправді працюють економічні, наукові та політичні структури країни. Унаслідок цього всі процеси стають дедалі менш зрозумілими, а громадяни ще більше віддаляються. Не в змозі впоратися з такою кількістю інформації, люди відвертаються від освіти й відмовляються від залучення до громадських справ, натомість відволікаючись на щось інше. Це, своєю чергою, робить їх менш спроможними громадянами, і цикл продовжується й посилюється, особливо коли бажання громадськості втекти від реальності активно підживлюється індустрією розваг.
Насолоджуючись ґаджетами та зручностями, які раніше було навіть складно уявити, американці (і багато інших представників західного світу, якщо вже бути чесними), наче діти, відмовляються щось вивчити, щоб управляти власним життям чи політичними рішеннями, які впливають на нього. Це колапс функціонального громадянства, і воно дає дорогу цілій низці лиховісних наслідків.
Наприклад, за відсутності поінформованих громадян знаючі адміністративні й інтелектуальні еліти справді беруть на себе управління країною та суспільством. У тексті, який часто цитують західні консерватори й особливо люблять американські лібертаріанці, австрійський економіст Ф. А. Гайєк у 1960 році написав: «Найбільша небезпека для свободи сьогодні походить від найнеобхідніших і найсильніших людей сучасного уряду, а саме від ефективних фахових управлінців, які зосереджені виключно на тому, що вважають суспільним благом».[155]
Навіть найбільш інтелектуальні мислителі Америки погодяться з Гайєком. Чиновники та політичні експерти, яких ніхто не обирає, у багатьох сферах мають величезний вплив на щоденне життя американців. Проте сьогодні така ситуація виникла скоріше сама собою, аніж була кимось спланована. Популізм посилює цей елітаризм, бо невігласи не можуть запускати супутники, вести переговори про права американських громадян за кордоном чи забезпечувати виготовлення ефективних ліків, а це все складні завдання, виконання яких вимагають навіть найменш свідомі громадяни і сприймають це як належне. Стикаючись із аудиторією, що не має жодного уявлення, як улаштована більшість речей, фахівці уникають спілкування з нею, віддаючи перевагу розмовам один з одним, а не з громадськістю.
Тим часом американці мають дедалі більш нереалістичні очікування щодо того, що може дати їм політична та економічна система. Це відчуття, що їм по праву щось належить, є причиною того, що люди весь час гніваються на фахівців, а особливо на елітаристів — це слово в Америці може означати будь-кого з якою-небудь освітою, хто відмовляється плекати помилкові погляди громадськості. Коли ж американцям кажуть, що побороти бідність і запобігти тероризму набагато складніше, ніж видається, вони пускають очі під лоб. Будучи не в змозі усвідомити всю складність буття навколо них, обивателі вирішують не розуміти нічого, а потім похмуро звинувачують фахівців, політиків і бюрократів за те, що відібрали в них контроль над їхніми життями.
Це призводить до ще однієї проблеми, що посилює смертельну спіраль, у яку потрапила демократія та фаховість: громадяни не усвідомлюють чи воліють не розуміти різницю між фахівцями та обраними політиками. Для багатьох американців усі еліти — це просто однорідна маса освічених, багатих, наділених владою людей. Це абсолютна нісенітниця. Не всі багаті мають владу і не всі люди, які у владі, багаті. Інтелектуали та експерти в галузі політики рідко коли бувають багатими чи наділеними владою. (Просто повірте мені).
155
Фрідріх Гайєк, «Конституція свободи: фінальне видання», (Чикаго: University of Chicago Press, 2011), 378.