Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
- Автор: Николс Томас М.
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7730-35-3
- Переводчик: Євгенія Кузнєцова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими». Краткое содержание книги:
У цій книжці автор аналізує причини цієї ситуації та намагається зрозуміти, як перетворити диванні балачки в результативні дискусії.
Під час дискусій у 2016 році про те, чи треба Великій Британії виходити з Європейського союзу (щодо так званого Брекзиту), прихильники виходу з ЄС дуже наголошували на тому, що фахівці (більшість із яких говорила про те, що Брекзит — дуже погана ідея) — це вороги звичайних виборців. Лідер руху за Брекзит Майкл Ґоув казав, що факти не мають такого значення, як почуття британського виборця. «Думаю, що люди цієї країни, — сопів він, — уже досхочу ситі фахівцями».
Ось як пізніше прокоментував уїдливі слова Ґоува американський письменник та експерт із міжнародних відносин Джеймс Трауб:
Слово «фахівець» — це, звісно, лайливий термін для людини на зразок Ґоува, яка не знає, про що говорить, хоч, мабуть, і закінчила Оксфорд і роками була міністром урядів під контролем консерваторів. Насправді Ґоув мав на увазі, що людям можна насолоджуватися приємними фантазіями без досадних фактів.[144]
Найджел Фарадж, лідер нативістської Партії незалежності Сполученого Королівства, навіть припустив, що фахівці, власне, на підгодовуванні в британського уряду або беруть гроші в самого Євросоюзу.[145] У червні 2016 року 52 відсотки британців під час національного референдуму проголосували за те, щоб вийти з ЄС.
Напади на фахівців були частиною стратегії, що зробила ставку на політичну неграмотність великої кількості британських виборців і їхню інстинктивну недовіру до інтелектуальних еліт, які завзято виступали проти Брекзиту. Утім, за кілька днів, коли голоси вже були надійно підраховані, прихильники Брекзиту зауважили, що багато з їхніх заяв були перебільшені чи навіть перекручені. «Якщо чесно, — казав британський політик та агітатор за вихід із Євросоюзу Деніел Ганнан на телебаченні, — коли глядачі думають, що ось вони проголосували і зараз же з ЄС буде нульова імміграція, то вони будуть розчаровані». Коментарі Ганнана викликали обурення виборців, які, очевидно, сподівалися, що саме за таку політику вони й проголосували. «Це справді декому неприємно», — сказав Ганнан, а потім оголосив, що візьме «перерву на місяць у твітері».[146]
До справжнього виходу Британії з ЄС усе ще лишаються роки. Проте антиінтелектуалізм і, як наслідок, недовіра до фаховості відіграли очевиднішу й головнішу роль у президентській кампанії в США в 2016-му. На початку 2016 року у Вісконсині кандидат від республіканців Дональд Трамп учинив напад на фахівців. Раніше його часто ловили на тому, що потенційному президенту було нічого сказати про базові політичні питання, і тепер він перейшов у контратаку. «Подейкують: “О, у Трампа нема фахівців”, — говорив він натовпу. — Знаєте, я завжди хотів це сказати. (...) Фахівці жахливі. Кажуть, Дональду Трампу потрібний радник із міжнародної політики (...) Припустімо, у мене його не було. Та чи було б з ним усе краще, ніж ми робимо зараз?»[147]
Уїдливі коментарі Трампа на адресу фахівців були співзвучними давно поширеній в Америці думці, що інтелектуали не лише керують життям звичайних людей, а й роблять це дуже невдало. Перемога Трампа в 2016 році стала результатом багатьох чинників, деякі з них — це просто збіг обставин. Але ця подія, беззаперечно, є одним із найновіших і найгучніших сигналів, що сповіщають про смерть фаховості.
Погляньмо на те, як передвиборча кампанія Трампа виявилася кампанією проти усталених знань. Трамп — один із тих, хто почав вимагати, щоб Барак Обама довів своє американське громадянство. Він же цитував таблоїд National Enquirer, уважаючи його джерелом новин. Cолідаризувався з рухом проти щеплень. Зауважував, що отримує більшість інформації про міжнародну політику з шоу, які йдуть по телевізору в неділю зранку. Припускав, що суддю Верховного суду США Антоніна Скалію, який помер природною смертю на початку 2016 року, могли вбити. Звинувачував батька одного зі своїх опонентів (Теда Круза), що той причетний до «матері» всіх теорій змов — убивства Джона Кеннеді.
Помилки під час промов — це професійна напасть для політичних кандидатів (як-от коли Барак Обама, тоді ще сенатор, заявив, що відвідав усі 57 штатів), але невігластво Трампа протягом передвиборчої кампанії було свідомим і постійним. Він не мав жодного уявлення, як відповідати навіть на елементарні питання про політику, і замість того, щоб соромитися свого браку знань, ним хизувався. Коли його спитали про ядерну тріаду — масивний арсенал, що опиниться в нього в руках, якщо він стане президентом Сполучених Штатів, Трамп сказав: «Треба бути надзвичайно обачними та обережними, коли йдеться про ядерну зброю. Вона все міняє». Після наполегливих питань, що ж він мав на увазі, додав: «Я думаю — я думаю, для мене, ядерна зброя — це просто сила, спустошення дуже важливе для мене».
144
Див. Джеймс Трауб, «Спочатку вони прийшли за фахівцями», Foreign Policy, 7 липня 2016 року.
145
Процитовано в Майкла Дікона, «Інструкція Майкла Ґоува до найбільшого ворога Британії... до фахівців», Telegraph online, 10 червня 2016 року.
146
Процитовано в Стівена Кастла, «Вигравши, деякі агітатори за Брекзит починають давати задній хід», New York Times online, 26 червня 2016 року.
147
Процитовано в Ніка Ґасса, «Трамп: “фахівці жахливі”», Politico.com, 4 квітня 2016 року.