Третій фронт

— Доброго ранку, — сказав він мені.

— Доброго. А де хлопці?

— Георгій спить, він лише кілька годин тому ліг, цілу ніч сидів в інтернеті. Мовчун пішов на спортмайданчик позайматися. Підтримує форму, — пояснив Бухгалтер і поставив переді мною тарілку зі смаженими яйцями, грінками та ковбасками. Всього по три штуки. Налив чашку кави.

— Нічого собі, як у ресторані! — усміхнувся я й узявся до сніданку. Швиденько все з’їв, ковтнув кави. Бухгалтер узяв тарілку і став її мити. Я уважно спостерігав за ним, потім спитав: — До тебе ще не підкочували?

Він здивовано озирнувся.

— Що ти маєш на увазі?

— Те, що кремлядь не дурна. Вона зрозуміла, що в прямому бою здолати нас буде важко, й шукатиме можливість знищити мене за допомогою підступу. А для цього найкраще підходить зрадник у моєму оточенні.

— Ну, якби підкочували й змогли чимось звабити, я б про це не сказав. — Бухгалтер витер тарілку рушником. — Насправді дещо підозріле було. Написав один товариш, із яким ми воювали на Донбасі. Пропонував зустрітися. Потім іще одна знайома, з якою в мене колись був роман. Написала, що дуже хвилюється за мене, хоче побачитися.

— І що ти?

— Я не відповідаю. Перестав навіть пошту дивитися, свою звичайну скриньку. Дивлюся лише ту, куди мені пише дружина.

— Як вона?

— Ось-ось має народити.

— Гроші є? Ти кажи, якщо що.

— Гроші є.

— Її шукатимуть. Жодних контактів, навіть із найближчими людьми.

— Я знаю. І вона знає. Думаєш, до інших теж підходили?

— Впевнений. Це треба враховувати, але не треба на цьому занадто зосереджуватися.

Ми почули кроки. Прийшов Георгій, заспаний, із червоними очима.

— Фіг поспиш, коли так пахне! Мені поїсти дасте?

— Сідай. — Бухгалтер почав робити яєчню.

— Чого так довго не спав? — спитав я.

— Слідкував, що там у Харкові, плюс далі вів інформаційну війну.

— І що там у Харкові?

— Пане Владюшо, але ж ви й так упевнені, що там усе добре!

— Упевнений. Але цікаво знати подробиці.

— Заздрю вашому спокою! Подробиці такі: ФК «Партизан» долетів до Харкова. При посадці літак підбили, але він зміг дотягнути до злітної смуги, там упав і загорівся. До нього помчали пожежні машини. З вогню виїхав автобус і покотив до «спартачів». Ті були вже на північних околицях міста, на Білгородському шосе. Їх кілька разів намагалися зупинити, але вони трощили військові загони. У Харкові почалася часткова евакуація. А тут автобус. По ньому почали стріляти диверсійні групи росіян, яких багато зайшло до міста. Розстрілювали з гранатометів упритул, але автобус їхав далі, наче суперброньований. Можу показати відео!

— Не треба, продовжуй.

— У районі фізико-технічного інституту автобус зупинився, «партизани» вийшли. «Спартачі» вже чекали. До речі, вони чомусь були в формі з написом СРСР.