Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
— Ні.
— В такому разі я не розумію вашу величність. Якщо ця молода особа захоче скористатись листами для шантажу або чогось схожого на це, то як вона доведе, що вони справжні?
— Там мій почерк.
— Ет! Підроблено.
— Мій особистий папір.
— Украдено.
— Моя особиста печатка.
— Фальшивка.
— І моя фотографія.
— Її куплено.
— Але ми сфотографовані разом.
— От тобі й маєш! Це зовсім кепсько. Ваша величність справді припустилася необачного вчинку.
— Я втратив від неї голову.
— Ви серйозно себе скомпрометували.
— Тоді я був лише кронпринцом. Я був молодий. Мені й зараз тільки тридцять.
— Фотографію треба будь-що повернути.
— Ми пробували, але нам не пощастило.
— Ваша величність повинна заплатити. Треба купити цю фотографію.
— Вона не хоче її продавати.
— Тоді її треба викрасти.
— Було зроблено п’ять спроб. Двічі злодії-зломщики, яких я найняв, обнишпорили все в її домі. Один раз, коли вона подорожувала, ми обшукали її багаж. Двічі їй було влаштовано пастку. Але все даремно.
— І ніяких слідів фотографії?
— Абсолютно ніяких.
Холмс розсміявся.
— Що ж, цікава задачка! — промовив він.
— Для вас цікава, а для мене вкрай серйозна, — докірливо сказав король.
— Так, дуже серйозна. А що вона розраховує зробити з фотографією?
— Вона хоче занапастити мене.
— Але в який спосіб?
— Я збираюся одружитись...
— Я чув про це.
— ...з Клотільдою Лотман фон Саксе-Менінген, другою дочкою короля Скандінавії. Вам, мабуть, відомо, яких суворих правил дотримуються в її родині. А сама Клотільда — це втілення всіх чеснот. Навіть тінь сумніву щодо моєї поведінки розладнає всю справу.
— І що ж Айріні Едлер?
— Погрожує послати їй фотографію. І вона це зробить. Я певний, що неодмінно зробить. Ви її не знаєте, не знаєте її залізного характеру. Обличчя в неї — як у найвродливішої з жінок, а розум — як у найрішучішого чоловіка. Вона ні перед чим не зупиниться, щоб не дати мені одружитися з іншою, ні перед чим!
— А ви впевнені, що вона ще не надіслала фотографії?
— Цілком.
— Чому?
— Тому що вона сказала, що надішле її того дня, коли про заручини буде оголошено. А зробити це намічено наступного понеділка.
— О, тоді ми маємо ще три дні, — промовив Холмс, позіхнувши. — Вам пощастило з часом, бо я маю ще кілька важливих справ, яких не можу відкласти. Ваша величність, звичайно, поки що затримається в Лондоні?
— Безперечно. Мене можна знайти в готелі «Ленгхем» під ім’ям графа фон Крамма.
— Я напишу вам, як просувається справа.
— Дуже вас прошу. Я так хвилюватимусь.
— А як відносно грошей?
— Даю вам карт-бланш.
— Без ніяких умов?
— Запевняю вас, за цю фотографію я ладен віддати яку завгодно провінцію свого королівства.
— А на поточні витрати?
Король видобув з-під плаща важку замшеву торбинку й поклав її на стіл.
— Тут триста фунтів золотом і сімсот асигнаціями, — сказав він.
Холмс написав розписку на аркушику зі свого записника й подав її королю.
— Яка в міс адреса? — спитав він.
— Брайєні Лодж, Серпентайн-авеню, Сент-Джон Вуд.
Холмс записав.
— Ще одне запитання, — сказав він. — Фотографія кабінетного формату?
— Так.
— Тоді до побачення, ваша величносте. Сподіваюсь, ми незабаром матимемо для вас добрі новини. І вам до побачення, Вотсоне, — додав він, коли колеса королівського екіпажа застукотіли по бруківці. — Якщо ви будете ласкаві завітати до мене після обіду, о третій годині, я охоче побалакаю з вами про цю справу.
II
Рівно о третій годині я був на Бейкер-стріт, але Холмс ще не повернувся. Хазяйка будинку повідомила мене, що він пішов на початку дев’ятої. Я всівся перед каміном із твердим наміром дочекатись його, хай би скільки довелося чекати. Мене глибоко зацікавило, як він поведе розслідування, бо хоч у цій справі не було нічого похмурого й дивного — рис, притаманних тим злочинам, про які я вже свого часу розповідав, — але сам характер цього випадку, високе становище клієнта надавали їй неповторної своєрідності. Справді, навіть якщо не брати до уваги характеру дорученого моєму другові розслідування, в майстерному вмінні Холмса збагнути ситуацію, в самому процесі його проникливого, гострого мислення було щось таке, що давало мені насолоду вивчати його систему роботи, стежити за швидкими й витонченими прийомами, з допомогою яких він розплутував найскладніші таємниці. Сама можливість того, що Холмса може спіткати невдача, давно вже здавалась мені неймовірною — настільки я звик до його незмінних успіхів.