Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
Чи був Артур Конан Дойль видатним художником? Мабуть, помилялися ті його колеги-письменники й ті критики, які вважали його не досить цікавим з естетичного погляду. Стиль цього майстра художнього слова не вражає особливою яскравістю, примхливою оригінальністю чи вишуканістю. Ми не знайдемо в нього порівнянь, метафор чи інших формальних засобів, які б зупиняли увагу своєю небуденністю, були б справжнім відкриттям у царині художнього. Але його рядки випромінюють ту прекрасну сумлінну простоту, ту переконливу ясність, ту кристалічну чіткість, відграненість кожного слова, кожної фрази, які теж є ознакою високого художнього рівня, становлять особливості цілісного стилю Конан Дойля. Конан Дойль демократичний у тому розумінні, що він письменник для всіх. Переважна більшість читачів може назвати його своїм улюбленцем. А це — велика заслуга будь-якого майстра.
Кажуть, що час — найкращий суддя, що його вироки найсправедливіші, і саме вони не підлягають перегляду. Вирок часу щодо вартості творів Конан Дойля винесено. Письменник цей не загубився в анналах історії літератури, а залишився серед живих постатей красного письменства. Мабуть, до цього спричинилося його переконання, висловлене ще на початку повісті «Етюд у багряних тонах» устами доктора Вотсона: «Щоб пізнати людство, треба вивчити людину». Автор і вивчає людину разом зі своїм спостережливим героєм. Для розуміння принципів Конан Дойля як письменника важлива і неодноразово повторена на сторінках його оповідань думка про те, що «життя незрівнянно примхливіше за все, що здатна створити людська уява». Конан Дойль був реалістом, як і його герой, але реалістом з багатою уявою і фантазією, з жадібним інтересом до подробиць життя.
Відтоді як письменник створив образ Шерлока Холмса, минуло понад століття. За цей час детектив став одним з наймасовіших, найтиражніших, найрозповсю-дженіших жанрів. За цей час ті письменники, які шанують свою художницьку гідність, вважають себе послідовниками сера Артура Конан Дойля, створили класику жанру. Вони ускладнили прийоми й форми, що їх відкрили Едгар По і Конан Дойль. Їхні книжки набагато складніші за простодушні оповіді доктора Вотсона. Їхня фантазія вражає й екзотикою, і багатством. Однак навіть на цьому багатому й розкішному тлі оповідання про Шерлока Холмса та його друга Вотсона виблискують, мов прості і чисті перлини свого жанру, мають стабільну цінність, незалежну від примх моди, а Конан Дойль лишається в нашій свідомості творцем-першовідкривачем.
К.О.ШАХОВА,
доктор філологічних наук
Скандал у Богемії
I
Для Шерлока Холмса вона завжди була «Тією Жінкою». Я майже не чув, щоб він згадував її якось інакше. В його очах вона стояла незрівнянно вище від усіх інших представниць своєї статі. Але навряд чи Холмс відчував до Айріні Едлер щось схоже на кохання. Всі почуття, а тим паче кохання, були несумісні з його холодним, точним, але надзвичайно врівноваженим розумом. Як на мене, Холмс являв собою найдосконалішу в світі мислячу машину. Отож, закохавшися, він поставив би себе у фальшиве становище. Про ніжні почуття він завжди говорив не інакше, як насмішкувато й зневажливо. Разом з тим вони були для нього, як для спостерігача, пречудовим засобом, з допомогою якого можна було навдивовижу вправно проникнути в суть людських вчинків. І все ж одна така жінка для нього існувала, це була покійна Айріні Едлер, особа з сумнівною й не зовсім бездоганною репутацією.
Останнім часом ми рідко бачилися з Холмсом: я одружився, і це віддалило нас. Цілковите щастя й чисто сімейні інтереси, що виникають у людини, яка вперше відчуває себе главою сім’ї, без останку поглинули всю мою увагу. А Холмс, який мав богемні звички й щиро зневажав будь-які форми суспільного життя, й далі мешкав у нашій квартирі на Бейкер-стріт, похований серед своїх старих книжок. Він то на кілька днів поринав у дрімотний стан, то з шаленою енергією, властивою його пристрасній натурі, брався розгадувати яку-небудь заплутану справу. Його, як і раніше, глибоко захоплювало вивчення злочинів, усі свої феноменальні здібності й незвичайну спостережливість він скеровував на те, щоб відшукати ключик до розкриття злочину чи таємниці, перед якими в безнадії пасувала поліція. Час від часу до мене доходили невиразні чутки про його справи; то його викликали в Одесу розслідувати вбивство Трепова, то він розгадав причину незвичайної трагедії братів Аткінсонів у Трінкомалі, то вельми успішно виконав делікатну місію, доручену йому голландською королівською родиною. Та крім цих відомостей про діяльність Холмса, що їх я, як і всі читачі, діставав із щоденних газет, я мало що знав про свого колишнього друга й товариша.