Корабель з райдужними вітрилами
- Автор: Билкун Николай Васильевич
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Корабель з райдужними вітрилами». Краткое содержание книги:
Він сказав: «Куличенко Кирило (він завжди, коли викликає учня чи коли звертається до нього, називає спершу прізвище, а потім ім'я), будь такий ласкавий і назви яку-небудь професію, яка б могла обійтися без послуг математики?» Я «був такий ласкавий», втрачати мені однаково нічого, тому й випалив:
— Кухар!
В класі зареготали. Але несподівано для мене Юрій Семенович зрадів.
— Так ти, Куличенко Кирило, кажеш, що кухар саме та професія, що може обійтися без математики? Гаразд, гаразд. Уявимо, ти кухар…
Клас аж заахкав від задоволення. Я й сам не знаю чому, невже мене так важко уявити кухарем? І що в тому смішного? От візьму і на зло всім стану кухарем.
Хоча… мене довго ніде не триматимуть на роботі, в жодній їдальні я не затримаюсь, бо страшенно неуважний, задумаюсь, почну фантазувати, обов'язково у мене щось підгорить на плиті чи википить. Може, клас саме це інстинктивно відчув в мені і тому регоче?
А Юрій Семенович гне своєї далі:
— Обід з трьох страв: перше, друге, компот. На триста шістдесят чоловік. Борщ з м'ясом, биточки по-селянськи з макаронами, компот із сухофруктів. Обід має дати людині дві тисячі п'ятсот калорій. В твоєму розпорядженні…
І пішов, і пішов! Скільки в моєму розпорядженні м'яса, скільки жирів, скільки свіжої капусти, скільки чорносливу. Він так захопився, ніби це був урок в справжньому кулінарному училищі, про яке так любить розповідати Геннадій Хазанов по телевізору.
Як би там не було, я пошився в дурні. Приклад мій виявився абсолютно невдалим, бо таки справді кухарю потрібна математика. Я вже давно помітив, що вчитель завжди може пошити в дурні учня, як би той не викручувався.
І вже на перерві я раптом згадав про Олександра Сергійовича Пушкіна! Французи, здається, я десь читав, називають такий феномен «дотепністю на сходах», тобто дотепна відповідь чи переконливий аргумент знаходяться саме тоді, коли в них відпадає потреба. По невчасі. Моя бабуся в селі називає це: «Замкнули тато конюшню, як коней покрали».
Проте приклад з Пушкіним мені видався надзвичайно вдалим, я його вирішив приберегти на майбутнє. Бо скільки б я собі не забороняв влаштовувати спектаклі на уроках, в глибині душі я добре знаю, що коли на мене щось накотить, поведе мене, обов'язково встряну в якусь дискусію з вчителями, яка для мене дуже сумно скінчиться.
Я прийшов до Максима, приніс йому контурні карти, він просив мене купити їх йому, і нетерпіння мене так розпирало, що я ще з порога сказав Максимові про Пушкіна і про математику.
І тут Максим мене здивував. Він знизав плечима, обережно, нігтем мізинця, почухав носа (така вже в нього звичка), потім рвучко, аж рипнули колеса його крісла, повернувся до мене і сказав:
— А знаєш, в цьому щось є!
Максим навчився самим лише рухом тулуба, якось так рвучко, без допомоги рук, нахилятися вбік, що його крісло на колесах повертається в потрібному йому напрямку. Я якось запитав його, для чого він це робить, і він, звівши брови, буркнув: «Але ж ти обертаєшся, куди там тобі треба, взагалі без допомоги рук? Чому я повинен інакше?» Я розгубився і знітився. Взагалі, з Максимом по-справжньому вміє розмовляти тільки Іржик. Як це їй вдається, не розумію. Я багато чого не розумію і найперше не розумію, коли Максим говорить серйозно, а коли жартома.
— Що в цьому є? — скривився я, бо вже передчував, що коли б зараз тут виявився Юрій Семенович, він би мав в особі Максима могутнього союзника.
— Чому ти думаєш, — провадив далі Максим, дивлячись мені прямо у вічі (він завжди пильно дивився у вічі тому, з ким розмовляє), — чому ти думаєш, що світова літературна скарбниця збагатилася тому, що Пушкін не знав математики? А може, навпаки, збідніла? Знаєш, що сказав один видатний математик про свого учня, який став поетом? Він сказав: «У нього була занадто бідна уява, щоб стати математиком, тому він почав писати вірші». До речі, той випадок з нулем, хоч і став хрестоматійним, ще нічого не доводить. Я певен, що Пушкін міг би стати чудовим математиком, коли б у нього були хороші вчителі. Це — по-перше. А по-друге, дехто вважає, що він таки непогано знав математику. Кириле, ти знайшов невдалий приклад. І взагалі, ніколи не гарячкуй.