Єретики Дюни

«Во ім’я нашого Святого Ордену та нерозривного Сестринства цей запис визнано точним і гідним внесення до Хронік Капітули».

Тараза з почуттям неприязні вдивлялася у слова, що проєктувалися на її дисплей. Ранкове світло малювало на проєкторі смугу жовтих відблисків, надаючи словам вигляду неясної таємничості.

Сердитим рухом Тараза відштовхнулася від проєкційного столу, встала та підійшла до південного вікна. День тільки починався, на її дворику лежали довгі тіні.

«Маю я прибути туди особисто?»

Від цієї думки її охопила нехіть. Це житло здавалося таким… таким безпечним. Нерозумне почуття, вона знала це кожним нервом тіла. Хоча Бене Ґессерит жили тут понад чотирнадцять століть, Планета Капітули досі мусила вважатися тимчасовим притулком.

Вона поклала ліву руку на гладеньку раму вікна. Кожне її вікно розміщено так, щоб воно привертало увагу до чудового краєвиду, що відкривався за ним. Кімната — її пропорції, умеблювання, кольори — це все було втіленням задуму архітекторів і будівничих, які злагоджено працювали, щоб дарувати мешканцям почуття підтримки.

Тараза спробувала зануритися в це приязне переживання і зазнала невдачі.

Суперечка, учасницею якої вона щойно була, залишила в цій кімнаті гіркоту, хоча слова промовлялися якомога спокійнішим тоном. Її радники були впертими і (з цим вона беззастережно погоджувалася) мали для цього зрозумілі причини.

«Зробити з себе місіонерок? Та ще й для тлейлаксу?»

Тараза торкнулася плитки керування біля вікна й відчинила його. До кімнати повіяв теплий вітерець, напоєний запахом весняного цвіту з яблуневих садів. Сестринство пишалося плодами, які вирощувало тут, у центрі влади всіх їхніх укріп­лень. У жодній Твердині та Нижчій Капітулі, які ткали мережу Бене Ґессерит на більшості заселених планет Старої Імперії, не було гарніших садів.

«За їхніми плодами ви пізнаєте їх», — подумала вона. Деякі старі релігії досі можуть дарувати мудрість.

Зі своєї високої кімнати Тараза бачила весь південний обшир будівель Капітули. Тінь розміщеної поблизу вартівні рисувала довгу нерівну лінію на дахах і двориках.

Замислюючись над цим, вона розуміла, що це напрочуд мала площа для тієї сили, яка на ній міститься. За кільцем садів і квітників розкинулася дбайливо розпланована шахівниця приватних резиденцій, кожну з яких оточувала власна плантація. Ці привілейовані садиби займали заслужені Сестри, що вийшли на спочинок, і вибрані вірні сім’ї. Зубчаті гори, вершини яких часто блищали снігом, визначили західні кордони. За двадцять кілометрів на схід звідси лежав космодром. Серцевину Капітули оточували відкриті рівнини, на яких паслася худоба особливої породи, така вразлива на чужі запахи, що з хрипким ревом кидалася врозтіч, ледь зачувши людей, не відмічених місцевими пахощами. Найближчі до центру доми, оточені живими огорожами з колючих рослин, один із найраніших башарів спроєктував так, щоб ніхто ні вдень ні вночі не міг перебратися через їхні кручені канали нарівні з землею, зоставшись при цьому непоміченим.