Діти Безмежжя
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро", Худ. Г. С. Ковпаненко.
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Діти Безмежжя». Краткое содержание книги:
Матакрішна говорить так: чому б не припустити, що зірки не природні утвори. Справді, як природно може утворитися зірка-сонце? Чому? З праматерії можуть і утворюються первісні глобули-планети. Вони формуються в системи. В центрі буде наймасивніша планета, скажімо, така, як Юпітер. Система існує, розвивається. Вона не має яскравої центральної зірки. Така зірка і не може виникнути природно. Бо, дійшовши до стану термоядерної реакції, планета вибухне. А якщо процес реакції буде локальний, випадковий, то він приведе лише до місцевого вибуху, до землетрусу, до катаклізму. Якщо в надрах планети накопичилося досить сировини — водень, дейтерій чи інші легкі елементи, — то неминучий гігантський вибух, ланцюгова реакція, яка спопелить, розшматує планету. Ні про яку зірку не може бути й мови. Матакрішна каже: Сонце і зірки — не природні утвори. Вони утвори розумних істот.
— Всі? — захоплено-вражено прошепотів Буревій.
— Всі, — ствердила Ріона. — Так каже учений. Так кажу я, бо повністю переконана в реальності його гіпотези.
— Але як же тоді виникають ті розумні істоти… попередні? Як вони створюють Сонця, зірки? Де вони? Це вже щось неймовірне!
— Зачекай, друже. Нічого неймовірного нема. Все цілком реально. Матакрішна каже: ми сприймаємо світ у променях Сонця, яке має дуже вузький діапазон спектру, найнікчемнішу долю неосяжного океану різної радіації. Але ж, крім видимого проміння, є безліч інших променів — гравітаційних, ядерних, ультра, інфра, гамма, метагамма, радіо, мезо, психо, біо і так далі і так далі, без кіпця. Отже, якщо раніше не було сонць і зірок з видимою радіацією, — відзнач, що видимою для нас, — то це не значить, що Безмежжя було темним, що в небесах був вічний морок! Ні. Системи були видимі розумним істотам в інших променях, про які я тільки що сказала. Життя виникало на планетах на іншій основі, ніж тепер. Воно жило, розвивалось у променях, скажімо, нейтринних, гравітонних чи будь-яких інших, досягало розумного рівня. Розумні істоти вдосконалювались, еволюціонували. Разом з тим вони, безумовно, змінювали, ускладнювали і навколишній світ. Бо це одна з найтиповіших ознак Розуму — перебудовувати навколишній світ, гармонізувати його, вдосконалювати.
Матакрішна каже далі: чому б не припустити, що на одній з планет системи життя досягло такого Рівня, що Істоти здобули можливість і право володіти Космічними Силами. І вони перетворили свою темну планету на вогняну зірку, оточивши її могутніми енергетичними полями…
— Для чого? — ледве видихнув зачарований Буревій.
— Для того, щоб розширити можливості Природи, відкрити для життя і всієї матерії ще грандіозніші шляхи Еволюції. І тоді деякі планети — такі, як Земля, Венера, Марс, — почали бурхливо розвиватися в цьому напрямку — в аспекті видимої радіації. Саме на цих планетах були умови, які відповідали найкращому споживанню і трансформуванню нової енергії. Але не тільки цим вичерпується задум вогняних жителів Сонця та зірок. Вони, безумовно, діють у безлічі інших вимірів і аспектів, про які ми ще не можемо мати уявлення. Але ми, люди Землі, теж ідемо тим неосяжним шляхом…
— Значить, Матакрішна думає, що там… живуть?
— Живуть, — підхопила гордо Ріона. — Живуть і творять наші Вогняні Брати. І дають нам приклад нашого вогняного майбутнього.
— І так на кожній зірці? На квадрильйонах видимих зірок?
— Видимих і невидимих, друже. Це закон для кожної планети. Безконечна путь грандіозного розвитку. Безмежного розвитку.
— У мене наморочиться голова. Це дуже несподівано. Але ж ми не зможемо ніколи їх побачити. Ніякий корабель не проникне на Сонце. Тим більше, якщо це химера, якщо гіпотеза не відповідає дійсності, якщо Сонце — суцільна маса плазми, а не такий світ, як каже Матакрішна.
— Ось якраз для цього я й почала розмову з тобою, друже. Ми повинні перевірити гіпотезу Матакрішни. Експериментально. Дійсно, ніякі апарати не проникнуть у Сонце. Тим більше тепер. Але туди може проникнути думка. Вогняна думка, яка споріднена з Сонцем і зірками.
— Ти хочеш, щоб «психодвійник»…
— Так. Я хочу, щоб ми помчали на Сонце. Це й буде максимальною перевіркою наших можливостей. Хіба не так?
Буревій не відповів нічого, але його очі, розширені в захопленні і подиві, говорили краще за всі слова. Дівчина бачила, що він ніде за нею куди завгодно — в безодню, на Сонце, в пекло, на край Безмежжя, тобто туди, куди навіть не можна проникнути.
— Але це небезпечно, — прошепотіла вона.