Українська усна народна творчість

—      А ми нивку виорем, виорем, Ой, Дід, Ладо, виорем, виорем. —      А ми в поле виїдем, виїдем, Ой, Дід, Ладо, виїдем, виїдем! —      А ми просо посієм, посієм, Ой, Дід, Ладо, посієм, посієм. —      А ми просо витопчем, витопчем, Ой, Дід, Ладо, витопчем, витопчем! —      А чим же вам витоптать, витоптать? Ой, Дід, Ладо, витоптать, витоптать? —      А ми коні випустим, випустим, Ой, Дід, Ладо, випустим, випустим. —      А ми коні переймем, переймем, Ой, Дід, Ладо, переймем, переймем. —      А чим же вам переймать, переймать? Ой, Дід, Ладо, переймать, переймать? —      Ой шовковим поводом, поводом. Ой Дід, Ладо, поводом, поводом. —      А ми коні викупим, викупим, Ой, Дід, Ладо, викупим, викупим. —      А чим же вам викупить, викупить? Ой, Дід, Ладо, викупить, викупить? —      А ми дамо сто гривень, сто гривень. Ой, Дід, Ладо, сто гривень, сто гривень. —      Не візьмемо й тисячі, тисячі, Ой, Дід, Ладо, тисячі, тисячі. —      А ми дамо дівчину, дівчину. Ой, Дід, Ладо, дівчину, дівчину. —      Ми дівчину возьмемо, возьмемо. Ой, Дід, Ладо, возьмемо, возьмемо. —      А нашого полку убуде, убуде. —      А нашого полку прибуде, прибуде.

Підтекстом, символічною боротьбою хлопців з дівчатами, мотивом викупу, за яким дівчина переходить у власність парубочої громади, ця гаївка (і подібні до неї) є перехідною до наступної групи весняних творів — любовно-еротичних. Вони тематично продовжують вегетаційні, з якими споріднені і функціональним призначенням — накликати народження дітей як перемогу життя над смертю (зимою, холодом), продовження життя. За уявленням прадавніх людей, що населяли слов'янські землі у далекому минулому, плодючість природи сприяла родючості людей, і, навпаки, — любовні ігри молоді на землі мали метою сприяти швидкому цвітінню, проростанню, хорошому врожаю. Тому в багатьох гаївках вегетаційні мотиви тісно пов'язані з любовно-еротичними («Вийся горошку», «Огірочки, розвивайтеся», «Зелені огірочки», «Посіємо гречку», «Хрін», «Петрушка» таін.). Своїм корінням ці твори сягають незапам'ятного минулого — «часу ґетеризму, коли поодиноких шлюбів не було, а жили громадами, спільно; спільно й дітей виховували». Звичайно, на різних територіях були свої особливості, і гаївки про кохання донесли до нас їх відголоски.