Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
Але потім, коли відмахали добрі гони і здорожилися, як чорти, а олії у їхніх посвітачах поменшало, вони вже не жартували так часто й обмежувались (я маю на оці чоловіків) одною жалюгідною і вимученою ходкою. Ось звідки у Бретані, в Ландах, у Німеччині та інших відлегліших краях такі милі довгі.
Є ще й інші пояснення, але це мені здається найправдивішим.
Пантагрюель теж на нього цілком пристав.
З Руана вони подалися до Онфлера, і там Пантагрюель, Панурґ, Епістемон, Евстен і Карпалим сіли на судно.
Поки вони шпаклювали корабель і ходового вітру виглядали, Пантагрюель дістав від паризійської дами (його давньої утриманки) листа з такою адресою:
Улюбленцю красунь і невірнику серед усіх одчаюг
П.Н.Т.Ґ.Р.Л.
Розділ XXIV
Лист, якого привіз Пантаґрюелеві паризійчин гонець, і тлумачення слів, на золотій каблучці карбованих
Коли Пантаґрюель прочитав адресу, то здивувався великим дивом; спитавши у гінця, як звати пересильницю, він одкрив листа і тільки там і знайшов, що золоту каблучку з діямантом. Тоді він нагукав Панурґа і показав листа.
Панурґ розтлумачив, що на аркушику паперу щось написано, але в такий химерний спосіб, що годі щось розібрати.
Щоб перевірити це, він підніс папірця до вогню: ану ж листа написано на салом'яку.
Потім він опустив папірця у воду: ану ж листа написано соком молочаю.
Потім підніс його до свічки: ану ж листа написано цибулячим соком.
Потім потер його горіховою олією: ану ж листа написано водою з попелом від смоковниці.
Потім натер його молоком матері, що годувала свою первістку: ану ж листа написано жаб'ячою кров'ю.
Потім натер один його ріжок попелом від ластів'ячого гнізда: а раптом листа написано соком жидівських груш або міхунки.
Потім натер другий його ріжок сіркою з вуха: ану ж листа написано воронячою жовчю.
Потім умочив його в оцет: ану ж листа написано молоком рай-дерева.
Потім змастив його кажанячим лоєм: ану ж листа написано китовою спермою, так званою сірою амброю.
Потім обережно занурив його в мідницю з холодною водою і одразу вийняв: ану ж листа написано квасцями.
Нарешті, нічого не з'ясувавши, він гукнув гінця і спитав:
— А що, соколику, чи не дала тобі дама, яка тебе послала, якоїсь палиці?
Панурґ гадав, що тут не обійшлося без тих самих хитрощів, про які мовиться в Авла Ґеллія.
— Ні, пане, — відповів гонець.
Панурґ захотів був обголити його, аби переконатися, чи не написала дама свого послання спеціальним атраментом на його черепі, але, побачивши, який патлатий гонець, передумав: навряд щоб волосся відросло за такий короткий час.
Тоді він звернувся до Пантаґрюеля:
— Клянуся Богом, метре, я не знаю, що робити і що сказати. Аби перевірити, написано щось на цьому папірці чи ні, я вдався до певних ярмісів месіра Франческо ді Ньянто, тосканця, який описав способи читання тайнопису, я скористався з того, що згадує з цього приводу Зороастр у Peri grammato acriton[222] і Кальфурній Бас у De Uteris illegibilibus[223], але нічогісінько не виявив і гадаю, що вся заковика в каблучці. Отож погляньмо.
Оглянувши каблучку, вони знайшли на внутрішньому боці напис івритом:
ЛАМА САВАХТАНІ[224]
Тоді вони покликали Епістемона і спитали, що це означає.
Епістемон відповів, що ці слова гебрейські й означають вони: Чом мене покинув ecu?
Панурґ як стій зметикував:
— Розумію, в чому річ. Бачите цей діямант? Він фальшивий. От вам і розгадка того, що хоче сказати ця дама:
Невірнику! Чом мене покинув ecu?
Пантагрюель одразу зміркував: він згадав, як перед від'їздом не встиг попрощатися зі своєю дамою, і це його зажурило; він ладен був вернутися до Парижа лиш на те, щоб помиритися з нею.
Проте Епістемон нагадав йому прощання Енея з Дідоною, а також пораду Геракліта Тарантського: коли судно стоїть на котвиці, а піднімати її вже пізно, краще линву рубати, ніж гаяти час на розв'язування, а тому хай викине це з голови і поквапиться до рідного міста, над яким нависла небезпека.
І справді, за годину схопився вітер, норд-норд-вест, судно під усіма вітрилами вийшло в море і через кілька днів, поминувши Порто-Санто і Мадейру, причалило до Канарських островів.
Відпливши звідти, вони пройшли повз Капо-Бланко, Сенегал, Зелений Ріг, Гамбію, ріг Сагрес, Меллі і ріг Доброї Надії та й пристали до царства Меліндського.
Рушивши звідти, наші мореплавці, гнані трамонтаною, минули Меден, Уті, Удем, Ґеласим, острови Фей і царство Ахорії[225]; нарешті ввійшли до гавані Утопії, що за три милі з гаком від столиці амавротів.
222
Про літери, які годі розібрати (грецьк.).
223
Про літери, які до читання не надаються (латин.).
224
Чом мене покинув єси? (Євангелія од св. Маттея, 27, 46).
225
Меден, Уті, Удем — заперечення (грекою); Геласим — смішний, Ахорія — безмісна (грекою).