Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)

Гаррі подивився на Герміону й питання, яке він їй хотів задати - чи відсутність у місіс Катермол чарівної палички не завадила б їй явитися пліч-о-пліч з чоловіком - так і не зірвалося в нього з язика. Герміона дивилася, як переймається Рон долею Катермолів, і в її очах було стільки ніжності, що Гаррі аж ніяково стало, наче він застав їх за поцілунком.

- То він у тебе? - запитав Гаррі, частково для того, щоб нагадати про свою присутність.

- У мене... що в мене? - розгубилася дівчина.

- Те, заради чого ми заварили всю цю кашу! Медальйон! Де медальйон?

- То ви його маєте?! - вигукнув Рон, піднімаючись трохи вище на подушках. - І мовчите! Нічого собі, могли б хоч натякнути!

- Та ми ж рятувалися від смертежерів, - сказала Герміона. - Ось.

Вона вийняла з кишені мантії медальйон і передала Ронові.

Медальйон був завбільшки з куряче яйце. Декоративна літера «С», інкрустована маленькими зеленими камінчиками, тьмяно поблискувала в розсіяному світлі, що сочилося крізь тканину намету.

- А не міг його хтось знищити після крадіжки у Крічера? - з надією запитав Рон. - Тобто, чи це й досі горокракс?

- Думаю, що так, - сказала Герміона, забираючи медальйон у Рона й уважно оглядаючи. - Якби його хтось нищив чарами, то залишилися б сліди втручання.

Вона подала медальйон Гаррі, і він покрутив його в пальцях. Прикраса була ціла й неушкоджена. Йому пригадалися подерті рештки щоденника і те, як тріснув камінь у персні-горокраксі, коли його знищував Дамблдор.

- Думаю, Крічер не помилявся, - сказав Гаррі. - Треба вирішити, як відкрити цю штуку, перш ніж її знищити.

Несподівано Гаррі вразило усвідомлення, що саме він тримає і що ховається за цими золотими дверцятками. Навіть після всіх зусиль, потрачених на пошуки, він відчував шалене бажання викинути медальйон якнайдалі. Знову себе опанував і спробував підняти кришечку пальцями, потім вдався до чарів, якими Герміона відчинила двері Реґулусової спальні. Не допомогло. Знову віддав медальйон Ронові й Герміоні, і ті теж перепробували все, що знали - і теж безуспішно.

- А ви це відчуваєте? - запитав приглушеним голосом Рон, стискаючи медальйон у кулаці.

- Що?

Рон передав горокракс Гаррі.

Минуло кілька секунд, і Гаррі зрозумів, що мав на увазі Рон. Це пульсувала в жилах його власна кров чи все ж таки билося щось у самому медальйоні, неначе крихітне металеве серце?

- І що нам з ним робити? - запитала Герміона.

- Тримати в надійному місці, поки не придумаємо, як його знищити, - відповів Гаррі і, хоч дуже й не хотів, повісив ланцюжок з медальйоном на шию, заховавши на грудях під мантією, де той собі й похитувався поряд з капшучком, подарованим Геґрідом.

- Думаю, треба по черзі вартувати біля намету, - звернувся він до Герміони, а тоді встав і потягся. - І ще треба буде подумати про їжу. А ти лежи, - звелів він Ронові, коли той спробував сісти й бридкувато позеленів.