Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #7
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-70-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Що? Ні! - обурився Гаррі. - Я пам’ятаю все, що ми робили, поки я його носив. А якби я був одержимий, то навряд чи розумів би, що зі мною діється. Джіні мені розповідала, що інколи вона нічого не могла пригадати.
- Гм, - подивилася Герміона на важкий медальйон. - Все одно, може, краще не носити його на собі. Може, сховати його десь у наметі.
- Не можна залишати горокракс, - рішуче заперечив Гаррі. - Якщо ми його загубимо, або його вкрадуть...
- Ну, добре, добре, - сказала Герміона й повісила медальйон собі на шию, сховавши під футболку. - Тоді будемо носити його по черзі, щоб ні в кого не залишався надовго.
- Чудово, - роздратовано буркнув Рон, - про це домовились. Тепер, може, подумаємо нарешті про їжу?
- Добре, але пошукаймо її в якомусь іншому місці, - сказала Герміона і зиркнула скоса на Гаррі. - Немає сенсу залишатися там, де аж кишить дементорами.
Врешті-решт вони розташувалися на ніч на занедбаному полі біля самотнього хутора, на якому зуміли роздобути яєць і хліба.
- Це ж не крадіжка, правда? - стурбовано запитала Герміона, коли вони вже поглинали смажені яйця з грінками. - Я залишила в курнику під сідалом гроші.
Рон закотив очі і пробубонів з повнісіньким ротом:
- ’Емі... оно, не теа ’так ’е’еживати. ’озслабся!
І справді, набагато легше було розслабитися, добряче попоївши. Того вечора вони так реготали, що забули й про дементорів, а Гаррі почувався бадьорим і повним надій, коли заступав на першу нічну варту.
Це вони вперше зіткнулися з тим фактом, що повний шлунок сприяє гарному настрою, а порожній викликає сварки й роздратування. Для Гаррі це, власне кажучи, не було щось несподіване, бо в Дурслів він страждав від недоїдання частенько. Герміона порівняно добре витримувала вечори, коли їм не вдавалося роздобути нічого, крім ягід або черствого печива, хіба що спалахувала частіше та мовчала похмуріше. А от Рон звик смачно харчуватися тричі на день завдяки мамі і гоґвортським ельфам-домовикам, тому довгі періоди голодування робили його дратівливим і нерозсудливим. Коли ж не тільки бракувало їжі, а ще й наставала Ронова черга носити горокракс, він ставав просто нестерпний.
- То що далі? - постійно повторював він. Сам він не мав нових ідей, але сподівався, що Гаррі з Герміоною невпинно розроблятимуть нові плани, тоді як він сидітиме в гірких роздумах про обмежені запаси харчів. Відповідно Гаррі й Герміона цілими годинами безплідно намагалися здогадатися, де шукати інші горокракси і як знищити той, що вони вже мали. Розмови ці ставали дедалі нудніші й монотонніші через відсутність нової інформації.
Дамблдор казав Гаррі, що, на його переконання, Волдеморт заховав горокракси у важливих для нього місцях, тому вони постійно, наче монотонну молитву, повторювали назви місць, у яких, як їм було відомо, Волдеморт жив або бував. Сиротинець, де він народився й виховувався, Гоґвортс, де він навчався, крамниця «Борджин і Беркс», де працював після закінчення школи, а тоді Албанія, де він довгі роки перебував у вигнанні. Саме довкола цих місць і точилися їхні розмови.
- Ага, подамося в Албанію. Вистачить півдня, щоб обшукати всю країну, - саркастично кепкував з них Рон.
- Там нічого не може бути. Він зробив п’ять горокраксів ще перед вигнанням, а Дамблдор був переконаний, що шостий горокракс - це змія, - заперечила Герміона. - Ми знаємо, що змія не може бути в Албанії, бо вона переважно з Вол...
- Хіба я не просив не називати?!
- Добре! Змія переважно з Відомо-Ким... Щасливий?
- Не дуже.
- Навряд чи він щось заховав у «Борджина і Беркса», - Гаррі вже не раз висловлював цю думку, а зараз її повторив просто, щоб порушити напружену мовчанку. - Борджин і Беркс - знавці темних предметів, вони одразу б розпізнали горокракс.
Рон недвозначно позіхнув. Ледве стримавшись, щоб чимось у нього не кинути, Гаррі повів далі:
- Я вважаю, що він міг щось заховати в Гоґвортсі.
Герміона зітхнула.
- Гаррі, тоді б Дамблдор його знайшов!
Гаррі ще раз повторив аргумент, який уже не раз наводив на підтримку цієї теорії.
- Дамблдор сам мені зізнавався, що не знає всіх таємниць Гоґвортсу. Я кажу вам, якщо для Вол...
- А-а!
- Для ВІДОМО-КОГО, добре! - закричав Гаррі, втрачаючи терпець. - Так от, якщо для Відомо-Кого й існувало якесь важливе місце, то це був Гоґвортс!
- Ой, не сміши, - глузливо скривився Рон. - Школа?
- Так, школа! Це був його перший справжній дім, там його визнали особливим, школа значила для нього все, і навіть коли він її закінчив...
- Це ти говориш про Відомо-Кого? Чи, може, про себе? - в’їдливо запитав Рон. Він смикав за ланцюжок з горокраксом, що висів у нього на шиї. У Гаррі промайнуло бажання схопити його за цей ланцюжок і задушити.