Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
131. Хоча Суд не сумнівається в тому, що суддям ішлося про гарантії здійснення правосуддя і доброчесність суддівського корпусу і що вони саме для цього визнали за належне негайно відкрити сумарне провадження, та, з урахуванням наведених вище міркувань, він робить висновок про те, що їм не вдалося віддалитися від цієї ситуації достатньою мірою.
132. Підкріплює цей висновок і та швидкість, з якою проведено судовий розгляд, і небагатослівність спілкування між суддями і паном Кипріану.
«Лендон, Очаковскі-Лоран і Жулі проти Франції» (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v France) [GC], 21279/02 і 36448/02, 22 жовтня 2007 року.
76. ... презумпція особистої неупередженості судді чинна, доки немає доказів протилежного... Третій заявник у цьому зв’язку стверджував, що мотиви, наведені в рішенні Паризького апеляційного суду від 21 березня 2001 року, а саме: «автори [петиції] не ставили [були] жодної іншої мети, ніж засвідчити свою підтримку Матьє Лендону, повторюючи та одночасно задерикувато схвалюючи всі ті уривки, які за рішенням суду визнано дифамаційними, й навіть не намагаючись поставити під сумнів дифамаційний характер зауважень», показують, що відповідні двоє суддів гадали, що образлива стаття, відверто й особисто їх зачіпала.
Суд не поділяє цього погляду. На його думку, це був просто один із чинників, який апеляційний суд врахував при оцінці сумлінності дій заявника, фактично не роблячи при цьому жодних висновків. Власне, третій заявник був засуджений не через те, що він опублікував текст, який ставив під сумнів засудження перших двох заявників за дифамацію, або через те, що він тим самим виявив підтримку «відвертій зневазі» з боку осіб, які подали петицію, або через те, що він піддав критиці відповідних суддів, а через те, що він, не провівши належного попереднього розсліду, розповсюдив текст, що містив «особливо серйозні звинувачення» й образливі зауваги. Крім того, суд не вбачає в підставах рішення від 21 березня 2001 року навіть найменших ознак того, що ці судді могли б почувати себе особисто зачепленими образливою статтею.
Отже, жодного доказу того, що, ухвалюючи рішення, ці двоє суддів перебували під впливом своїх особистих упереджень, немає.
с. Вияв упередженості
«Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v United Kingdom), 22399/93,10 червня 1996 року.
37. Слід нагадати, що побоювання пана Пуллара щодо неупередженості суду спиралися на той факт, що один із членів колегії присяжних, пан Форсайт, працював у фірмі, партнером якої був свідок з боку обвинувачення — пан Макларен. Зрозуміло, такий зв’язок міг викликати певне занепокоєння з боку обвинуваченого ...
39. ... Пан Форсайт, що обіймав невисоку посаду в фірмі пана Макларена, над проектом, який правив за підставу для висунення обвинувачень проти пана Пуллара, не працював, а за три дні до початку судового розгляду, отримав повідомлення про звільнення. Зважаючи на ці обставини, зовсім не очевидно, що неупереджений спостерігач міг би зробити висновок, ніби пан Форсайт був би схильніший вірити панові Макларену, аніж свідкам захисту.
40. Крім того, слід взяти до уваги те, що суд надав декілька важливих гарантій. Важливо, що пан Форсайт був лише одним із п’ятнадцяти присяжних, а всіх їх вибрано навмання з числа місцевого населення. Слід також нагадати, що шериф указав присяжним на їхній обов’язок неупереджено оцінювати достовірність свідчень усіх свідків, які перед ними постануть, … і що всі присяжні склали відповідну присягу.
41. Зважаючи на це, сумніви пана Пуллара щодо неупередженості складу суду, який розглядав його справу, вважати об’єктивно виправданими не можна.
«Кипріану проти Кіпру» (Kyprianou v Cyprus) [GC], 73797/01, 15 грудня 2005 року.
127. У цій справі йшлося про неповагу до суду, спрямовану на суддів особисто. Заявник критикував їх безпосередньо за те, як вони здійснювали судове провадження. Потім ті ж судді ухвалили рішення про переслідування в судовому порядку, розглядали як предмет спору питання щодо поведінки заявника, розв’язували питання про його винуватість і наклали правову санкцію — в цьому випадку — термін тюремного ув’язнення. У такій ситуації змішування функцій заявника, свідків, обвинувача і судді очевидно ж могло породити об’єктивно виправдані побоювання щодо відповідності розгляду освяченому віками принципові, згідно з яким ніхто не має бути суддею у своїй власній справі, а отже, щодо неупередженості суддівської колегії ...