Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
«Салов проти України» (Salov v Ukraine), 65518/01, 6 вересня 2005 року.
80. Суд повторює: для того, щоб встановити, чи можна суд вважати «незалежним» відповідно до пункту 1 статті 6, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їхніх повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності...
82. У цій справі важко розмежувати поняття неупередженості та незалежності, оскільки докази заявника щодо оскарження як незалежності, так і неупередженості суду базуються на одних і тих самих фактичних обставинах. Відповідно, Суд розглядатиме обидва питання разом...
86. Беручи до уваги вищезазначене зауваження щодо недостатніх юридичних та фінансових гарантій проти зовнішнього тиску на суддю, що розглядає справу, та, зокрема, з огляду на недостатні гарантії щодо можливого тиску з боку голови обласного суду, обов’язковий характер вказівок президії обласного суду та мову викладення відповідних процесуальних рішень, винесених під час судового розгляду, Суд вважає, що сумніви заявника щодо неупередженості судді Куйбишевського районного суду м. Донецька можна вважати об’єктивно виправданими.
«Вітфілд і інші проти Сполученого Королівства» (Whitfield and Others v United Kingdom), 46387/99, 48906/99, 57410/00 і 7419/00, 12 квітня 2005 року.
45. Суд зауважує, що готували, висунули, розслідували й підтримали обвинувачення проти заявників у суді та розв’язували питання про винуватість чи невинуватість заявників з призначенням їм покарання особи, підзвітні Міністерству внутрішніх справ (наглядачі, начальники або контролери в установах виконання покарань, в яких перебували заявники). Тому не можна говорити, що між тими, хто виконував функції обвинувачення, і тими, хто здійснював судові функції, була яка-небудь структурна незалежність, і уряд не доводив, ніби вона була.
46. Отже, Суд вважає очевидним, що побоювання панів Вітфілда, П’ютера та Ґаскіна щодо незалежності й неупередженості винесених щодо них судових рішень були об’єктивно виправдані, і, як наслідок, що ці рішення були несправедливими...
4. Безсторонність
а. Участь на попередніх етапах
«Норт’є проти Нідерландів» (Nortier v Netherlands), 13924/88, 24 серпня 1993 року.
33. Суд нагадує, що вирішальне значення мають не суб’єктивні побоювання підозрюваного, хоч би які вони були зрозумілі, а те, чи його побоювання, з урахуванням конкретних обставин справи, можна вважати об’єктивно виправданими ...
Саме лише те, що суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук (Meulenbroek) ухвалював рішення на досудовій стадії, зокрема рішення щодо попереднього ув’язнення, не можна саме по собі вважати підставою для сумнівів в його неупередженості; значення має обсяг і характер цих рішень.
34. Окрім рішень, пов’язаних із попереднім ув’язненням заявника, суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук ніяких інших рішень на досудовій стадії не ухвалював, за винятком рішення задовольнити подання прокуратури про психіатричну експертизу заявника, яке останній не оспорював. Своїх повноважень слідчого судді з іншою метою він не застосовував.
35. Що ж до його рішень стосовно попереднього ув’язнення заявника, то вони могли б слугувати виправданням побоювань щодо неупередженості судді тільки в особливих обставинах... У цій справі жодної обставини такого роду не було... Запитання, на які суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук мав відповісти при ухваленні цих рішень, були відмінними від тих, що мали вирішальне значення для його остаточного судового рішення. Виносячи ухвалу про наявність «серйозних ознак» щодо заявника, його завданням було лише встановити загалом факт наявності в прокуратури достатніх підстав, якщо їх не буде спростовано, для висунення обвинувачень проти заявника... До того ж заявник вже визнав обґрунтованість цього обвинувачення, та й воно на цій стадії вже було підкріплене додатковими доказами ...
37. За таких обставин заявникові побоювання щодо браку безсторонності у судді в справах неповнолітніх Мейленбрука не можна розглядати як об’єктивно виправдані.
«Фаррантеллі і Сантанджело» (Ferrantelli and Santangelo v Italy), 19874/92, 7 серпня 1996 року.
59. ... У цій справі побоювання щодо браку безсторонності були породжені двоякою обставиною. По-перше, у судовому рішенні від 2 червня 1988 року Апеляційного суду присяжних Кальтанізетти (Caltanisetta) під головуванням судді П. ... містилися численні посилання на заявників та їхню роль у нападі на казарми. Зокрема, були згадані «співвиконавці» подвійного злочину і «чіткі свідчення Дж. В. про те, що відповідальні за фізичне виконання вбивства Дж. Дж. разом із Сантанджело», і підтверджено, що пан Феррантеллі допомагав в обшуку казарми і транспортуванні майна, що належало карабінерам. По-друге, у вироку Палати у справах неповнолітніх Апеляційного суду Кальтанізетти від 6 квітня 1991 ... про засудження заявників наведено численні витяги з рішення Апеляційного суду присяжних щодо Дж. Дж. Головував же на засіданні Палати у справах неповнолітніх і, власне, був доповідачем знову ж таки суддя С. П.