Ерагон. Найстарший

Коли Ерагон розповів Сапфірі про м'ясо, та відповіла:

— Та нічого, мені ще довго не захочеться їсти після вчорашнього бенкету.

Утім, вона миттю проковтнула кілька макових тістечок із принесеного сніданку.

— Це щоб не здатися нечемною, — пояснила вона.

Після сніданку Ерагон переніс згорток з одягом до себе в кімнату й обережно його розгорнув, знайшовши там дві довгі туніки з темно-червоної тканини, пару кремових гетрів і три пари м'якеньких шкарпеток. Одяг був напрочуд якісний і дуже відрізнявся від того, що юнак носив у Карвахолі, а також від убрання гномів.

Ці обновки були дуже доречні, оскільки власний одяг Ерагона вже неабияк потріпався під час подорожі з Фартхен Дура. Скинувши його, він вбрався в одну з розкішних тунік, насолоджуючись дотиком м'якої тканини.

Щойно юнак узувся, у його двері хтось постукав.

— Заходьте! — гукнув він, потягнувшись за мечем.

У двері обережно зазирнув Орик.

— Краще вже в печері, ніж у цьому пташиному гнізді! — буркнув він, оглядаючи кімнату. — Як тобі спалося?

— Непогано. А тобі? — спитав Ерагон.

— Я спав, наче камінь, — зареготав гном із власного жарту. — Бачу, ви вже поснідали, тож ходімо зі мною. Арія, королева та решта ельфів чекають на вас під вашим деревом. — Він роздратовано зиркнув на Ерагона й притишив голос: — Щось відбувається, але нам про це не кажуть. Я не знаю, чого вони вимагатимуть від тебе. Ісланзаді схвильована, немов загнана вовчиця… Я хочу тебе попередити…

Ерагон урвав гнома коротким жестом, і вони почали спускатися по сходах, а Сапфіра плавно спланувала на землю. Знизу їх зустріла Ісланзаді, вбрана в мантію з лебединого пір'я, що нагадувала сніг.

— Ходімо, — сухо мовила вона, привітавшись.

Королева привела гостей на околицю Елесмери, де вже не було будинків, а стежки поросли бур'яном.

— Перш ніж іти далі, — мовила вона, зупиняючись, — ви мусите присягнути прадавньою мовою, що ніколи без нашого дозволу не розкажете про те, що тут побачите.

— І чому це я мушу мовчати? — буркнув Орик.

— Справді, чому? — спитала Сапфіра. — Ви що, не довіряєте нам?

— Недовіра тут ні до чого, — пояснила Ісланзаді, — це заради нашої ж таки безпеки. Ми захищаємо свої знання, адже це наша єдина перевага над Галбаторіксом. І якщо ви заприсягнетесь, то вже не зможете нас зрадити. А ти, Орику-водхр, приїхав слідкувати за вишколом Ерагона, то чому б тобі не прикусити язика? Якщо не хочеш складати присягу, можеш повертатися до Фартхен Дура.

— Я вірю, що ти не бажаєш зла гномам або ж варденам, інакше б я ніколи не погодився, — відповів Орик. — Кажи, що треба говорити.

Доки королева вчила гнома вимовляти потрібну фразу, Ерагон спитав у Сапфіри:

— Хіба я маю це робити?

— А в нас що, є вибір? — відповів дракон.

Ерагон згадав, що чув те саме вчора від Арії, і зрозумів, що королева справді не залишає можливості вибору. Коли Орик закінчив, Ісланзаді запитально глянула на Ерагона. Зітхнувши, той вимовив клятву, а потім те саме зробила й Сапфіра.