Ерагон. Найстарший

— Твій теперішній стан, — вела вона далі, — не твоя провина, і мені сумно про це говорити, але ти мусиш збагнути, скільки важить твоє безсилля для нас усіх.

По тому Ісланзаді звернулась до Орика:

— Відтоді, як тут востаннє бачили гномів, збігло чимало часу… Зрештою, Ерагон-фініарель пояснив, для чого ти прибув, але що ти можеш додати?

— Тільки вітання від короля Ротгара й велике прохання підтримати варденів, — озвався Орик. — Окрім того, я мушу переконатися, що Бромова угода про мир між ельфами та людьми ще чинна.

— Ми завжди дотримуємося своїх обіцянок, — кивнула королева. — Я приймаю вітання Ротгара й посилаю йому у відповідь свій уклін. — Нарешті Ісланзаді глянула на Арію й спитала: — А що сталося з тобою, донечко?

Арія докладно розповіла про те, як потрапила в полон і як її катували в Джиліді. Сапфіра й Ерагон свідомо уникали подробиць цієї пригоди, але Арія виклала абсолютно все. Згадка про жорстокість Смерка просто розлютила Ерагона, а решта ельфів мовчки слухали Арію, стискаючи руків'я мечів. По щоці Ісланзаді скотилася сльоза.

Після розповіді Арії один з лордів вийшов на вкритий мохом газон між стільцями.

— Я знаю, що говоритиму від усіх нас, Аріє Дротнінг, — сказав він. — Моє серце пече від болю. Цей злочин не можна виправдати чи спокутувати, тож Галбаторікс має бути покараний. Ми також у боргу перед тобою за те, що ти не виказала Смеркові розташування наших міст, бо мало хто з нас витримав би такі тортури.

— Дякую, Датедре-водхр, — уклонилась ельфійка.

Потім у розмову вступила Ісланзаді, її голос задзвенів, мов дзвіночок серед дерев.

— Годі, шановні, — звеліла вона своїм придворним. — Наші гості стомилися, і ми надто довго говоримо про неприємні речі. Я не хочу, аби ця подія була затьмарена спогадами про темне минуле. — Щаслива усмішка знову засяяла на її обличчі. — Моя донька нарешті повернулася, з'явився дракон та його вершник, тож нам треба як слід це відсвяткувати! — Королева звелася з трону, плеснула в долоні, і весь павільйон вкрили квіти, сповнюючи повітря п'янким ароматом.

— Вона не скористалася магічним закляттям, — із подивом завважив Ерагон, помітивши те, на що решта не звернула уваги.

Ісланзаді ніжно торкнулася плеча Арії й прошепотіла:

— Якби ти слухалась мене, тобі не довелося б стільки страждати. Я недарма була проти твого рішення прийняти яве.

— Але це було моє рішення, — відповіла Арія.

Королева заспокійливо кивнула й мовила:

— Благдене!

Змахнувши крильми, на її ліве плече злетів ворон. Висока рада вклонилася, коли Ісланзаді рушила до виходу, аби привітати всіх, хто стояв надворі. Вона коротко проказала вітання прадавньою мовою, з якого Ерагон не збагнув жодного слова. Ельфи вибухнули радісними вигуками й подалися геть від павільйону.

— Що вона їм сказала? — пошепки спитав Ерагон у Нарі.

— Вона наказала відкрити барильця з найкращим вином і розтопити печі, — посміхнувся той. — Адже сьогодні в нас велике свято. Ходімо! — Він схопив Ерагона за руку й потяг за королевою, яка пішла між соснами крізь зарості папороті. Надворі вже сутеніло, сонце сідало за обрій, вкриваючи ліс золотаво-коричневим сяйвом.