![Син сонця [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/2/9/sin-soncya-uk-download.jpg)
Син сонця [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Син сонця [uk]». Краткое содержание книги:
— Повтори ж нині, - сказав, — що можеш вбити мене!
Накула гриз вуса у безсилій люті і мовчав.
— Ніколи, сину Мадрі, не ставай до бою з сильнішими! — мовив Карна повчально, а Наль пирснув, не стримавши сміху, — бийся, хлопче, з рівними і тоді тобі не буде соромно! А краще — біжи додому, або сховайся за спину Арджуни, як ховався у дитинстві!
— Убий мене! — вигукнув Накула, ладний запастися в землю від сорому.
— Та ні, - сказав Карна, — живи і молись Богам за пані Кунтідеві! Але, аби таке трапилось зі мною — я б кинувся на меч. Та у тебе, брате, не вистачить на це духу! Рушай, Налю!
Сута рвонув колісницю з місця.
— Це буде гарна пісня! — крикнув, не втримавшись, — о, який же ви, мій князю! Карна засміявся:
— Спершу треба дожити до вечора! Бойовий розворот! На панчалів!
Наль повернув коней, і колісниця Карни врізалась між панчалів Дгріштад'юмни. Стріли Вайкартани не знали промаху, і багато підданців загиблого вже Друпади знайшли смерть від руки Сина Сонця.
Раптом Карна побачив неподалік власну колісницю з резерву. Зовсім юний сута правив нею, і ще молодшим був його ратгін. Карна скерував повіз в той бік і з жахом побачив, як на його найменшого сина, котрий вийшов до бою без дозволу, мчить колісниця Арджуни.
«Тобі дорогий цей хлопчик, Нескорений? — пролунав у мозку Карни знайомий голос, — припини битву, Вайкартано!»
— Ні! — крикнув Карна, — тримайся, Сатьясено! Бийся! Я йду!
Сатьясена, збуджений першою сутичкою, не злякався грізного ворога. Він просто не пізнав ні Арджуни ні Крішни. Хлопець спритно ухилявся від стріл, а коли колісниці зблизились, підняв спис і метнув його у володаря Двараки. Темноликий впустив віжки. Колісниця Арджуни трохи збочила, і це врятувало Сатьясену. Стріла Непереможного вп'ялася йому в плече, а мала влучити в голову. Юнак похитнувся. Друга стріла потрапила в колісничого, і хлопець безсило повалився набік. Та Карна був уже зовсім поруч і вихопив пораненого Сатьясену просто з-під третьої стріли.
— Куди ти поцілив візничого? — спитав у сина.
— Просто в груди! — гордо сказав Сатьясена, — я не знаю, як він ще може правити кіньми…
— Я так і думав, — зітхнув Карна, — що володаря Двараки не бере звичайна зброя. Але ти, сину, розгнівав мене! Ти погубив свого суту і трохи не загинув сам, бо виявив непослух батькові і князю.
— Вибачте…, - прошепотів хлопчина.
— Сідай на дно колісниці і не заважай мені!
— Дурьйодгана у небезпеці! — почувся ззаду голос Крітавармана, — прав до нього, Карно! Юдгіштгіра зранив твого друга, і він втрачає кров і сили!
Карна помчав туди, де виднівся стяг Гастінапуру. Примчався якраз вчасно, аби спинити врішнійця Сатьякі, котрий хотів добити стрілами пораненого Дурьйодгану.
— Давай-но сюди! — вигукнув Карна, — облиш пораненого, врішнійський пес, і бийся зі мною! На тебе йде князь Ангу!
— Низьконароджений, — посміхнувся Сатьякі, - ти насмілюєшся називати себе князем?
— Стріли мої летять високо! — крикнув Вайкартана, — і з тебе цього вистачить!
— Арджуна! Тут Арджуна! — гукнули поруч.
— Ашваттгамане! — скрикнув Карна, побачивши сина Дрони, котрий змінив колісницю, — прикрий Дурьйодгану 1 Я зараз лишень віджену цього шакала Сатьякі!
А в Дурьйодгану вже летіли стріли з «Ґандіви», і смерть нависла над головою князя Гастінапуру. Син Дгрітараштри, втративши візничого, не міг навіть вийти з бою, а його лук не слухався пораненої руки. Ашваттгаман наспів якраз вчасно, і його постріл зупинив стрілу Арджуни, що несла смерть тим певнішу, бо Дурьйодгана змушений був скинути посічені лати.
Карна, закликаючи у свідки Богів і асурів, наказав Налю повертати. Він не став переслідувати врішнійця, котрий чкурнув, не витримавши обстрілу, і рушив туди, де виднівся стяг з Хануманом.
— Арджуно, — прошепотів, — ну що ж ти…, брате! Я чекаю, і угода залишається в силі!
Промайнула колісниця Ашваттгамана, сута якого квапливо обрізав упряж, звільняючись від вбитого коня.
— Пхальгуно! — вигукнув Карна, загледівши знайому колісницю, — ідемо на двобій! Повертай! Чи чуєш?!
Стріла з «Ґандіви» була йому замість відповіді. Карна вистрелив у візничого і побачив кров на жовтих шатах Темноликого. Крішна висмикнув стрілу і усміхнувся.
— Невразливий…, - прошепотів Карна, — а тобі ж хто дав панцир, Джанардано? Але я здолаю тебе! Здолаю!
— Арджуно! — знову крикнув воїн, — звертай набік!
Арджуна щось гукнув до Крішни, але той похитав головою і рвучко натягнув віжки. Колісниця Пхальгуни з розгону зупинилася так різко, що аж коні впали на коліна.