Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Любить – то є найбільша мрія,
Але сказати це не смів,
Бо хтось сказав, що ти – повія.
2.10.1957 р.
ПОДАРУНОК ВІД БОГІВ
О, пробач ти за відвертість,
Я завжди таку хотів,
Бо ти дійсно самий кращий
Подарунок від Богів.
І ні я в тім винуватий,
Видно, Бог так заказав,
Щоб усіх дівчат чарівних
Кожний з нас завжди кохав.
Я дививсь й на цю дівчину
І не відав, що казать,
Й про таке дівча я мріяв,
Щоб з ним партію зіграть.
Її очі так дивились,
Ніби зорі з далини,
Та відчув, що ці красуні
Не для мене вже вони.
26.3.2013 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА КАШТАНИ
Ой, до чого люблю осінь,
Цю красу осінніх жнив,
Й хоч бува на серці млосно,
Мов когось похоронив.
Та як гляну на каштани,
На вечірній зорепад,
Весь час згадую Оксану,
Що збирала виноград.
Губки в неї, як тюльпани,
Ну, а очі, як в сови,
І коли на неї глянув –
Розум зник десь з голови.
Бо вона була, як квітка,
Хай би біс її забрав!
Зараз вже не влазить в хвіртку,
А хіба таку я брав?
15.10.1970 р.
Я ЗНАЮ, ЩО ТИ ЛАГІДНА І НІЖНА
Я знаю, що ти лагідна і ніжна,
І очі твої надто голубі,
Чому ж, скажи, ти й досі незаміжня?
Невже, пробач, й не хочеться тобі?
Я знаю, що ти лагідна й вродлива,
І очі твої надто чарівні,
Чому ж тоді така ти нещаслива,
Й нічого не розказуєш мені?
1.9.1974 р.
ТИ І ДОСІ, ЯК ЖАРИНКА
Ти і досі, як жаринка,
Що очей не відірвать,
І твоя відкрита спинка
Не дає ночами спать.
Всі тебе в гаю чекають,
Й за відвертість вже – прости,
Вмить усі поприбігають,
Тільки пальцем помани...
18.9.1974 р.
ОСІНЬ ТИХО НА ПОЛЕ СТУПИЛА
Осінь тихо на поле ступила
І тихенько пішла в ті краї,
Де дівчина у шортах ходила,
І співали всю ніч солов’ї.
Шепотіли над ставом осики,
І вже певно не перший їм раз
Посміхатись до всіх золотавим
Своїм блиском веселих прикрас.
Хай же заздрять дубочки зелені
І танцюють на ніжці одній,
Поки ті роздадуть всі пельмені
Самих кращих дівочих надій.
Може ти вже забудеш про втому,
Та одне я прошу, не відмов,
І налий мені чарочку рому
Щоб я випив за нашу любов.
22.9.1974 р.
ЮНАЧА МРІЯ
Я чекав тебе, як казку,
Мов юначу мрію,
Де ж свою ти діла ласку
І мою надію?
31.8.1974 р.
БЛІДА ПОГАНКА
Ти кругленька і гарненька,
Лише глянеш й серце – тенька,
З виду ти, немов, панянка,
А насправді як – поганка.
14.6.1976 р.
Я ТАКОЖ ЖІНОК ЛЮБИВ
Я також жінок любив,
І любив я джази,
Та з чужими не дружив,
Й по чужих не лазив.
2.2.1982 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА ДІВЧИНУ
Як погляну на дівчину,
На її чарівний стан,
Так і згриз би без зупину,
Я її, немов банан.
Груди в дівчини, як грони,
Хоч додому не іди,
Тільки глянеш, як гормони,
Так і тягнуть до... біди!
25.1.1975 р.
ЩО Є КРАЩЕ?
Що є краще від посмішки тої,
Що дарує вам мила в гаю?
Як шепочуться в полі тополі
І любов пропонують свою.
Що є краще як літо і море,
І кигикання чайки вдалі,
Як до вас посміхаються гори
І співають всю ніч – солов’ї.
Що є краще від тих поцілунків,
І від того жіночого «зла»,
Як вона вам відкриє колінки,
І говорить: – Іди, я –Твоя!
9.9.1974 р.
ПОДАРУЙ МЕНІ МИТЬ!
Подаруй мені мить, моя мила,
І до мене ти так посміхнись,
Щоб зявилась така в мене сила,
Щоб я нею до смерті гордивсь.
12.9.1974 р.
ЧИ МОЖЕ БУТЬ ЛЮБОВ БЕЗ ДІЛА?
Чи може буть любов без діла? –
В Філософа спитала Віра.
Й філософ вигукнув в момент:
– Може! – як муж ваш імпотент.
19.9.1974 р.
ЯКЩО ПРОЙДЕ КОХАННЯ
О, ти дивись, моя кохана,
І вже у мене не просись,
Бо як прийде моє кохання –
Тоді вже краще бережись!
Любов так просто не приходить,
А як прийшла, то не зівай,
Бо то найбільша нагорода
Що Бог нам дав – запам’ятай.
І якщо Бог з тобою звів, –
То не для того, щоб сидів.
14.11.1975 р.