Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Хто ж, скажіть, цього не знає,
Хто в нас більше всіх краде?
Звісно той, хто владу має –
Бо їм, бачте, можна все.
14.3.2013 р.
ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
От би цукру замість снігу
Нам накидала зима,
Уявляю, скільки б людям
Всім вона принесла зла.
Бо тоді б і на роботу
Не ходив би наш кадет,
І у всіх тоді б, напевно,
Був цукровий діабет.
28.3.2013 р.
РУСИНЦІ
Отаку, як ти в косинці
Чарівну дівицю
Я б забрав тебе, русинко,
У свою столицю.
Щоб ходила до Славути
На Дніпровські кручі,
Де квітує м’ята, рута,
Де пташки співучі.
Хай би наші вкраїночки
За голову брались,
Що їх суджені кохані
Та не їм достались.
Нехай знають, що кохання
Будь воно найкраще,
Теж згоряє, як в той вогник
Не підкинуть щастя.
Нехай знають, як кохання
Скривджене до болю,
То піде обов’язково
Іншу шукать долю.
Може й гіршу, може й кращу
І це – аксіома,
Бо хто людям добро робить
Скрізь живе, як дома.
8.1.1983 р.
НАШИМ СВІТОМ НАГЛІІ ПРАВЛЯТЬ
Нашим світом наглі правлять,
То ж нема чому радіть,
І поки будуть наглі править,
То і буде – наглий світ.
4.5.1972 р.
ЛЮДИНА В РОБІ
Хто добро людині робить –
Про славу не дбає,
Той завжди у робі ходить
І в ній спать лягає.
А БЕРЕГ БУВ ТАКИЙ ЗЕЛЕНИЙ
А берег був такий зелений,
І пляж вогнями квітував,
Як доторкнувся ти до мене
Й мене тоді поцілував.
Раділи промені весняні,
Із вуст твоїх лилось тепло,
Я й досі день той пам’ятаю,
Коли – чотирнадцять було.
7.1.1983 р.
ЩОБ НЕ ГРАБУВАЛИ ДЕРЖАВУ
Ти мою зламав державу,
І мій знівечив ти труд,
І дівочу горду славу
Ти пустив по світу в блуд.
Бо хіба, скажи, то люди,
Що ломали, щоб здобуть?
І ти хочеш щоб вкраїнці
Все оте змогли забуть?
Я б тобі простить зміг лайку –
Хлопець, мов погарячивсь,
І ще б міг супружу зраду,
Це було у всіх колись.
Ну, а хто псує вам речі,
Я б таких скрутив би в ріг,
Взяв би кожного за плечі
І усіх би – за поріг.
І без суду, і без слідства
Всіх в кайдани б закував,
Щоб державу не ганьбили
Ту, що я побудував.
10.11.1976 р.
МІЩАНКА
Ви до неї не підходьте,
Бо вона з міщанок,
А міщанка – та спить, поки
Не дадуть сніданок.
14.6.1976 р.
Я ТЕЖ КОХАВ
Я теж кохав і був коханим,
Був молодим як і вони,
І теж шукав жінок кирпатих,
Що мали зрілі кавуни,
Які із пазух визирали,
Неначе звабливі плоди,
Що спать ночами не давали,
Й не знав діватися куди?
Та як до дівчини підходив –
Ставало соромно мені,
А зараз тільки, ви погляньте,
На те – що твориться всі дні!
Люди неначе «навіженні»
То і кого ж тоді винить? –
Як вже і сам, немов «скажений»
Що ладен кожну зупинить.
І кожній, «ЩОБ НІХТО НЕ БАЧИВ!!!»
І сам готовий послужить.
І чого тут вже прикидатись,
Бо варто вгледіть гарний зад,
То будеш так за нею гнатись,
Немов за зайцем леопард.
Отак було воно і буде,
Й, видно, не нам про це судить,
Якщо гормони світом правлять,
А ті вже знають, що робить!
Тож хай живуть оті гормони,
І не соромтеся любить,
Бо в них одних геть всі закони
Де сказано, як треба жить.
І як би ми не намагались
З собою вдіять щось, кума,
То якби в нас не ті гормони,
Ми б всі давно зійшли з ума.
Бо в світі, якщо мовить чесно,
Їм всім аналогів нема.
6.4.1975 р.
КОГО НАЙБІЛЬШЕ Я КОХАЮ
Кого найбільше я кохаю –
Від того мук найбільше маю.
22.10.1970 р.
Я ЦІЛУ НІЧЕНЬКУ НЕ СПАВ
Я цілу ніченьку не спав
Й весь час про тебе тільки думав,
А по Дніпру плив пароплав
І, видно, десь горіла гума.
Мені здавалось я палав,
Коли на нас всі вклали очі,
Коли тебе на руки взяв,
І говорити став про Сочі.
Ну, як, скажи, могло так стать,
Нехай би це сказало небо,
Що став тебе я обнімать
І тут же все знімати з тебе.
Очі твої, як зіроньки,
Палали, мов лісна пожежа,
О, як світилися вони,
Неначе Ейфелева вежа.
І тільки потім зрозумів,