Фантастика Всесвіту. Випуск 3
- Автор: Вежинов Павел
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 3». Краткое содержание книги:
Щасливі лялькові жінки, щасливі лялькові чоловіки… Це не те, що жива людина, котрій якесь там УДЕГ може будь-коли вліпити тавро — небезпечний елемент. Котрій якесь там УДЕГ може будь-коли перекреслити ім’я або й саму її перекреслити. А тут тобі щасливе лялькове царство!
Та мало того, що ляльки стоять ось тут, перед ним, зухвало демонструючи готовність до подорожі за кордон. У глибині вітрини видно ще й світний напис, він раз по раз спалахує іншим кольором і по-садистському твердить: «Ляльки з паспортами!» Це несила витримати. Атож, це несила витримати, залізна рука стискає йому груди, він задихається… Його душать ридання, він припадає всім тілом до скла, уп’явшись очима в щасливих ляльок, і плаче… Лице в лице з ляльками, він плаче, як людина, що її спіткало горе… Перехожі на хвильку зупиняються, розглядають його: певне, допився до чортиків чи, може, якийсь пришелепуватий, — та він на них не зважає, і ті дошкульні слова мовби й не про нього, він ніби приріс до скла…
Вже близько півночі, він удома. Уже не плаче, але груди йому так само щось стискає. А проте не слід сидіти склавши руки, треба щось робити, аби позбутися цього кошмару. Тільки що ж його робити? Почитати книжку, подивитися телевізор, прибрати в кімнаті, перемити одну, потім другу гору кофейних чашок? Ага, робота є — він знайшов її, спинившись біля дверей до ванної. Виголитися до блиску — це завжди освіжає.
Виходити завтра з дому він і не думає. Сидітиме тут, у квартирі. І завтра, й післязавтра, й післяпіслязавтра, й усі наступні дні і ночі. Бачити нікого не хочеться. А поголитись він вирішив тільки для того, щоб не сидіти склавши руки, щоб опиратися тягареві, який наліг на душу. О! Треба ще й прийняти холодний душ.
У ванній перед дзеркалом… Бритва — давнього зразка бритва — завмерла в його руці, він невідривно вдивляється в того, хто там, у дзеркалі. Який вузький лоб, які каламутні очі і як глибоко вони сидять! А що за чудернацькі вуха! А це бридке підборіддя! Ще й з ямочкою… Темний тип, з покидьків. І він раптом загорлав:
— Я небезпечний! УДЕГ має рацію! Так, я небезпечний елемент, це ясно як божий день… Соціально небезпечний елемент номер один!
Одна його щока намилена, друга ще суха, в руці бритва, він розмахує нею, мовби погрожує комусь, корчить гримаси, підморгує одним, потім другим оком, проводить бритвою над вухом, ніби хоче відтяти його цілком, проводить під носом, а далі хрюкає, нявчить і гавкає…
Середа, двадцять шосте травня, ранок. Він і досі дрімає. Ще не пізно, без двадцяти двох хвилин сьома, та він мав би прокинутися десь годину тому, як завжди. Але чого б то він уставав так рано, адже сьогодні вже починається його відпустка, майже цілий місяць відпустки. І він проведе її, як і щороку, в тій самій тягучій нудоті, нічого не міняючи й нікуди не виїжджаючи…
Якби він одержав паспорт, то вже б вирушив — за чотири години, о десятій сорок, виліт… О, що це гуде у вусі, наче компресор? А-а, дзвінок! Він вистрибує з ліжка і в самій піжамі, босоніж кидається до дверей. Натискує кнопку електронного замка на вході й запитує через переговорний пристрій:
— Хто там?
Ніякої відповіді. Треба було запитати, не відмикаючи парадного входу. Він чекає. Але чекає не довго, бо знов лунає дзвінок, такий настирливий, що можна збожеволіти, і ось уже хтось стукає у двері квартири. Він відчиняє.
— Добрий день!
На привітання нежданого гостя він не звертає уваги, погляд його прикипає до бувалого в бувальцях портфеля у правій руці незнайомця. Портфель на вигляд такий важкий, що, здається, й не піднімеш. Ага, он воно що! Все ясно! І господар вибухає гнівом:
— «Словники, енциклопедії…» Знаю я вас, дай вам рота розкрити — не переслухаєш! Ще ні світ ні зоря, я ще очей не продер, а ви вже тут як тут! Люди ще сплять, добродію! Сплять!.. А в мене, щоб ви знали, особисто в мене відпустка, моя законна відпустка, добродію. Саме сьогодні починається. І тут раптом приносить вас, саме сьогодні, якраз у перший день моєї відпустки, і ви силоміць витягуєте мене з ліжка. Заради чого, я вас питаю? Заради чого? Заради нікчемних словників на виплат, які ви тягаєте в своєму портфелі! Мабуть, і порнографію можете запропонувати, правда ж? Секс і таке інше…