Любов дика та прекрасна

Патрик очікував такої відповіді.

— Тоді чи зможете ви, Бенджаміне, передати повідомлення для її світлості?

— Гадаю, так, мілорде. Попрохати, щоб принесли пергамент і чорнило?

— Дякую вам, друже.

Принесли письмове приладдя, і Бенджамін Кіра залишив графа самого. Патрик посидів, замислившись, декілька хвилин. Урешті написав таке повідомлення: «Кат, я не дам тобі свободи, доки ти не поговориш зі мною віч-на-віч. Якщо після цього ти все ще хотітимеш розлучитися зі мною, я не стоятиму на твоєму шляху. Я скривдив тебе, але благаю мене вислухати. Я й досі кохаю тебе. Ґленкірк».

Він посипав пергамент піском, згорнув його, капнув воску й скріпив печаткою на своєму персні. Виходячи з кімнати, Патрик віддав сувій слузі, що чекав наказу.

— Віддаси це, хлопче, своєму господареві. Він знатиме, що з ним робити. Перекажи йому, що я буду у своєму будинку тут, у місті.

Через кілька хвилин Бенджамін Кіра передав пергамент посильному.

— Віднеси це леді Леслі в замок Ермітаж, — наказав він. — І прослідкуй, щоб за тобою не стежили.

Кат не хотіла бачити свого чоловіка, але Босвелл наполягав:

— Ти не можеш бути впевнена, що більше не кохаєш його, доки не скажеш цього, дивлячись йому просто в очі. Ти можеш зустрітися з ним у будинку Кіра. Зупинишся у своєї кузини Фіони. Я теж поїду в Единбург. Давно мав намір зробити щось із тими дурними звинуваченнями, буцім я застосовую чари проти короля. Тепер саме слушний час. До того ж Марґарет погодилася дати мені розлучення, то, мабуть, треба підписати якісь папери.

— Гадаєш, Джеймі знає про нас? — запитала вона.

— Ні. Ніхто не знає, крім Гоума. Ми приїдемо до міста таємно. Геркулес може поїхати з нами, і, коли ми дістанемося до Единбурга, він супроводжуватиме тебе аж до будинку твоєї кузини.

— А що, як ти знадобишся мені, Френсісе?

— Я знатиму про це, не бійся. Ми швидко завершимо наші справи й живі-здорові повернемося в Ермітаж — ти навіть озирнутися не встигнеш.

Приїхали вони до Единбурга й розсталися. Фіона Леслі рада була побачити свою кузину й з цікавості аж палала.

— Пообіцяй мені, — сказала Кат. — Пообіцяй, Фіоно, не говорити Патрикові, що я тут. Він зупинився в будинку Ґленкірків, і мені нікуди буде йти, якщо ти не прихистиш мене.

— Я 6 тобі пообіцяла, Кат, але Адам йому неодмінно розповість.

Коли її дівер повернувся додому, Кат заговорила до нього:

— Якщо ти скажеш Патрикові, що я тут, я розповім йому, що ти порадив мені спати з королем, — пригрозила вона.

— Я вже сам це йому розповів, — сказав Адам, потираючи щелепу.

— А про те, що ти запропонував Джеймі мене, коли король хотів твою дружину, ти йому розповідав?

— Це неправда! — заревів Адам.

— Неправда, але я скажу Ґленкіркові, що так воно й було, а Фіона це підтвердить, еге, кузино?

— Так, — ласкаво промовила Фіона, кинувши на чоловіка лукавий погляд димчато-сірих очей.