Смак життя
- Автор: Яворский Михаил
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Смак життя». Краткое содержание книги:
Сюжет розвивається на реальних подіях. Проте, усі імена вигадані. Будь-який збіг - випадковий.
Цю книгу я писав англійською, моєю другою рідною мовою. Висловлюю подяку Діані Фон дер Мюлль за її критичні зауваги і поради, які зробили роман яскравішим. Окрема вдячність нехай лине Барбарі Лімінг, викладачеві театрознавства та кінознавства у коледжі Гантер, за те, що невтомно надихала мене викласти свою історію.
Я вдячний МаріїДзесі-Думанській за творчий підхід до редагування українського рукопису.
Щира подяка Світлані Брегман, викладачеві перекладу Львівського університету за її українську версію книжки «Смак життя». Переклад, особливо переклад роману, -набагато складніше та вимогливіше завдання, ніж може видатися на перший погляд. Як сказав колись Федеріко Фелліні: «Інша мова - це інший погляд на життя.» У своєму красномовному перекладі п. Брегман вдалося уловити ритмомелодику мого англомовного рукопису і не заглушити голос мого авторства.
До обіду «Народна коаліція» влаштувала протест проти «свиней», як називали поліцію, що охороняла вхід у будівлю. Вестибюль коледжу був забитий студентами і деякими викладачами, вони трималися за руки, співали і скандували антивоєнні гасла: «Владу -народу!», «Свині, йдіть додому!», Кохайтеся, а не воюйте!»
В якусь мить загін поліції посунувся до входу і зупинився. Попереду з’явився декан Мейнард з гучномовцем. Він оголосив, що якщо мітинґувальники не звільнять вестибюль, їх заарештують.
Ніхто не поворухнувся. Перш ніж розпочати демонстрацію, ми домовилися, чи чинити опір, чи мирно розійтися на випадок сутичок з поліцією. Вирішили дійти спільної згоди і обрали форму пасивного опору у стилі руху за громадянські права. Ми планували відмовлятися йти, і поліції довелося б нас винести силоміць.
За сигналом декана поліція рушила.
Я був першим. Мене схопили за руки і ноги і потягли на вулицю, де вкинули у поліцейський фурґон; на щастя, я приземлився на спину. Потім була одна студентка, ще один викладач і ще дев’ять студентів. Інших, як мені розповіли потім, коли мене випустили з в’язниці, побили і розігнали.
Наступного дня на першій шпальті «Дейлі Ньюз» була величезна світлина, на якій студентів тягли за руки і ноги. У «Нью-Йорк Таймз» вийшла передова стаття під заголовком «12 студентів з викладачем арештовані під час Гантерського мітинґу!» Підпис під фото, яке додавалося до статті, повідомляв: «Декан Даґлас Мейнард попереджає мітинґувальників, що їх арештують, якщо ті не звільнять вестибюль. Справа - доцент Майкл Яворський, якого пізніше арештували».
«Дерево свободи треба час від часу підливати кров ’ю патріотів і тиранів». Томас Джефферсон, третій президент США (1801-1809 p.p.)
ЗАТРИМАННЯ
Ніч ми провели у Центральному відділку поліції за ґратами, у камері, набитій наркоманами і дрібними злодюжками. Наступного дня ми, дев’ятеро студентів і двоє викладачів, постали перед суддею. Він відпустив нас під чесне слово на умовах виконання вироку пізніше.
Понад сто студентів Гантера чекали на виході, поки ми вийдемо з зали суду. Коли двері суду відчинилися, будівлею залунало гучне «Power to the people!» - «Владу - народу!»
Не встиг я зайти до свого помешкання, коли у двері подзвонили. Це був листоноша. Він приніс мені рекомендованого листа.
Лист був від ректора коледжу Гантер. Вона повідомляла мене, що я «не допускаюся до занять, рекомендований до звільнення, і мені заборонено перебувати на території студентського містечка і коледжу».
Звичайно ж, що вже за півгодини я був там, де мене вітали студенти, які вже знали про наказ ректора і готували протест у відповідь.
Побоюючись жорстокої демонстрації, ректор дозволила, щоб поліція тримала постійні пости всередині університетської будівлі, щоб патрулювати приміщення та «здійснювати арешти за напади і вандалізм». Для допомоги поліції виділили консервативних викладачів, щоб вказували на «хуліганів». Незважаючи на ці застережні заходи, упродовж наступних двох днів виникало чимало спонтанних випадків «вандалізму». Головний каталог бібліотеки був розгромлений, у декількох частинах будівлі виникали маленькі пожежі, запускалися фальшиві сигнали пожежі. Кілька студентів спробували зламати сталеві двері до кабінету ректора і були заарештовані.
Гнівні антивоєнні виступи у студмістечках посилилися, коли Ніксон розгорнув війну, вторгнувшись у Камбоджу ЗО квітня. Студенти протестували по всій країні. Одна така подія, яка посилила антивоєнні протести по всі території Америки, відбулася у Державному університеті Кент в Огайо 4 травня.
Як і в інших студмістечках, там відбувалися диспут-семінари, сидячі страйки, захоплення університетських приміщень та масові демонстрації. Врешті студенти підпалили будівлю «ROTC»32. Національна гвардія Огайо, яку губернатор викликав напередодні, застосувала сльозогінний газ, щоб вигнати студентів з їдальні, де вони проводили мітинг проти війни в присутності військ на території студмістечка.
Застосувавши сльозогінний газ, Гвардія змусила студентів покинути приміщення.
На вулиці протистояння тривало. Тримаючись на відстані, студенти скандували «Геть свиней зі студмістечка!» та жбурляли каміння і пляшки, хоч мало які і долітали. Тоді гвардійці відступили, повернувши назад до їдалень. Натовпу, який вже розрісся до кількох тисяч, здалося, що сутичка закінчилася.
32
'Reserve Officer Training Corps - Корпус позавійськової підготовки офіцерів резерву.