День Незалежності
- Автор: Масляк Петро
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Геопринт
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «День Незалежності». Краткое содержание книги:
До речі, розрахунки деяких фізиків-теоретиків показують, що Всесвіт, можливо, складається з двох накладених один на одного і пов’язаних між собою світів. Кожний із них співпадає всіма своїми точками з іншим і є ніби його тінню. Це два види матерії: звичайна і так звана тіньова, слабо пов’язана з першою. На Землі існують окремі території, де ці світи можуть співіснувати, народжуючи при цьому таких собі двійників, котрі діють у двох світах одночасно. До таких територій, де можуть виникати подібні явища, і належать Україна, і, зокрема, Київ.
Власне, подібне явище саме й замальовується у творі академіка Петра Масляка «День незалежності», який вийшов у київському видавництві «Геопринт». Крім того, автор у захопливій художній формі розглядає, яким чином зміна минулого-майбутнього може відбитися на долях України й українців. За сюжетом президент України та його «друг»-олігарх одночасно «замовили» один одного. Для виконання замовлень задіяні два найкращі спеціалісти (міжнародний кілер і український снайпер). Принагідно виявляється, що ці люди існують ніби у паралельних світах, інколи втілюючись однією душею у двох тілесних оболонках. Хто ж зі снайперів виявиться спритнішим у змаганні, де на кону — життя людей?
Про це і ще про багато чого цікавого можна дізнатися, прочитавши роман П. Масляка. Він написаний у жанрі гостросюжетної реалістичної фантастики. Щодо автора цього роману, то помічено, що пророцтва і наукові передбачення професора Петра Олексійовича Масляка мають магічну силу збуватися. Науковий аналіз вченого, його інтуїція й навіть пророчі сни створюють неповторний колорит роману. Можливо, читач раптом почне впізнавати в придуманих письменником персонажах конкретні історичні особи, а також події й явища українського сьогодення, що саме і відрізняє реалістичну частину цього твору. Книжка «нашпигована» глибоким знанням природи, сучасних технологій і людської психології, маловідомими фактами з історії та географії, філософськими афоризмами і політологічними узагальненнями, а також життєрадісним гумором.
Події роману відбуваються в сучасній Україні. Все справжнє: Дніпро, Київ, вулиці, установи, гуртожитки, навіть автобусні маршрути. Реальні люди: чоловіки й жінки, студенти й пенсіонери, міліціонери й дачники. Реальна і ситуація: до влади прийшло чергове політичне угрупування, і між переможцями починаються «розбірки». Але чи дійсно всі ті люди й ситуації настільки реальні? Адже дія роману відбувається не сьогодні, а десь у майбутньому. Саме туди переміщується на своїй «машині часу» геніальний вчений Хома. То якою буде наша країна в майбутньому, який шлях обере? Над цим пропонує замислитися автор роману «День Незалежності», що вийшов у видавництві «Геопринт» та Бібліотеці інтернет-порталу «Народний оглядач» і вже з’явився у книжкових магазинах не тільки столиці, а й інших містах України.
Петро ОЛАР, кінорежисер
- Тепер я розумію, чому французькі, американські, грецькі та інші чоловіки відкрили справжнє полювання на українських жінок з метою одруження. Їхні жінки надто розкуті і не прихильні до сімейного життя. Ось і ви така.
- І звідки ви це знаєте?
- Ну, ви тут вже багато чого наговорили…
- Слова, слова… А яку роботу вам пропонують у Стокгольмі?
- Керівник науково-дослідного сектору компанії «Еріксон».
- Ого! То ви видатна людина. І такий молодий. Бідні шведки! Вони просто збожеволіють від жаги: чорнявий, смаглявий чоловік з яскраво блакитними очима. Повний фурор.
- А ви у Швеції були?
- Лише один раз, але цього виявилося цілком достатньо, щоб зрозуміти - це не моя країна.
- А яка ваша?
- Франція, Баварія, Бельгія, Південна Британія, середня частина України. Люди, клімат... Іспанці, португальці, італійці, греки - аж занадто експансивні, а скандинави, ніби заморожені, такі зануди.
- Але ж ви вже майже погодилися їхати зі мною до Стокгольма. - саркастично ввернув Хома
- От ви ж самі й розкрили цю нібито незбагненну таємницю, яка криється лише в двох, але яких чудових словах - «зі мною». З вами, чоловіче добрий, я готова їхати хоч до Антарктиди.
- Мені розповідали старі люди, що неодружені випускники військових училищ України, котрих посилали служити десь на китайський кордон або ще куди подалі, просто заїжджали, скажімо, до рідного села і йшли на танці до місцевого клубу. Танцювали там з дівчатами, а потім пропонували їм виходити за них заміж. Багато хто погоджувався. Іноді такі родини були доволі щасливі, хоча люди до того фактично один одного не знали.
- От бачите, я просто відчуваю, що ви саме та людина, яка мені потрібна. Якби я не втрутилася, вас би дуже швидко окрутила та ваша Леся. Тим більше, що невдовзі ви станете доволі заможним чоловіком. Я впевнена, в контракті «Еріксона» ви не забули внести пункт про відсотки своїх акцій. Або щось таке в цьому сенсі. Я не помилилася? Бо інакше ви мене дуже б розчарували.
- Ви дійсно не помилися, - засміявся Орест. Його все більше веселила ця, по суті, чужа йому жінка.
- А ви ще запитуєте, чому це я до вас причепилася.
- А паспорт у вас уже є?
- Не треба наді мною насміхатися. Ми з вами не в Америці. Я вже повнолітня за українським законодавством і можу навіть обирати президента цієї держави. То ж можемо одружитися хоч завтра. А мій впливовий тато все влаштує.
- Розкажіть мені більше про нього.
- Колись він врятував Президента України і вбив Раміреса - гіперкілера всіх часів і народів. Батька дуже поважають в Інтерполі. Там він справжня ікона. У штаб-квартирі цієї організації в Парижі є навіть спеціальна дошка, де його ім’я і прізвище вибите золотими літерами.
Музика замовкла, і Мар’яна потягла Ореста до бару. По дорозі він на всі боки крутив головою, шукаючи Лесю.
- Мені віскі з содовою, - звернулася вона до бармена. - А вам що? Сподіваюся не теплого молока?
- І мені, будь ласка, те ж саме.
- Вип’ємо на брудершафт, - запропонувала дівчина, - поцілуємося і перейдемо на «ти». Я чула, що для керівників фірми на цьому теплоході виділені окремі каюти люкс. Це дійсно так?
- Тебе правильно поінформували.
- Тоді давай усамітнимося в твоїй каюті. Леся нічого не помітить. Не треба засмучувати цю дитину. Ти ж з нею ще не спав?
Орест пильніше придивився до Мар’яни і зрозумів, що вона вже добряче напідпитку.
- Не будеш же ти купувати кота в мішку, - захихотіла вона. - Треба провести, так би мовити, апробацію. Не пожалкуєш. Я таке вмію, що тобі і не снилося.
Вона звелася навшпиньки і поцілувала чоловіка у губи.
- Іншим разом, дорогенька. Мені треба йти. Не коректно надовго залишати даму одною, якщо ти привів її сюди.
- Куди ти? - закричала Мар’яна, - залиш хоч би номер телефону.
- Мене чекають, - викрикнув він і майже бігом попрямував до танцювальної зали. Засмучена Леся якось приречено стояла тихенько в куточку. Біля неї вже кинув якір головний менеджер. В нього, видно, не клеїлося, бо і він виглядав невесело.
- Дозвольте вас запросити, - звернувся Хома до дівчини і, не чекаючи відповіді, потягнув її до центру зали, де тупцяло декілька пар.
- У тебе все обличчя в помаді, давай витру, - Леся витягла носову хусточку і почала витирати з Орестового обличчя яскраво червону помаду. При цьому вона зазирала у вічі Хомі. - Ви цілувалися?
- Вона мене поцілувала, не я її. Це доволі суттєва різниця.