День Незалежності
- Автор: Масляк Петро
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Геопринт
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «День Незалежності». Краткое содержание книги:
До речі, розрахунки деяких фізиків-теоретиків показують, що Всесвіт, можливо, складається з двох накладених один на одного і пов’язаних між собою світів. Кожний із них співпадає всіма своїми точками з іншим і є ніби його тінню. Це два види матерії: звичайна і так звана тіньова, слабо пов’язана з першою. На Землі існують окремі території, де ці світи можуть співіснувати, народжуючи при цьому таких собі двійників, котрі діють у двох світах одночасно. До таких територій, де можуть виникати подібні явища, і належать Україна, і, зокрема, Київ.
Власне, подібне явище саме й замальовується у творі академіка Петра Масляка «День незалежності», який вийшов у київському видавництві «Геопринт». Крім того, автор у захопливій художній формі розглядає, яким чином зміна минулого-майбутнього може відбитися на долях України й українців. За сюжетом президент України та його «друг»-олігарх одночасно «замовили» один одного. Для виконання замовлень задіяні два найкращі спеціалісти (міжнародний кілер і український снайпер). Принагідно виявляється, що ці люди існують ніби у паралельних світах, інколи втілюючись однією душею у двох тілесних оболонках. Хто ж зі снайперів виявиться спритнішим у змаганні, де на кону — життя людей?
Про це і ще про багато чого цікавого можна дізнатися, прочитавши роман П. Масляка. Він написаний у жанрі гостросюжетної реалістичної фантастики. Щодо автора цього роману, то помічено, що пророцтва і наукові передбачення професора Петра Олексійовича Масляка мають магічну силу збуватися. Науковий аналіз вченого, його інтуїція й навіть пророчі сни створюють неповторний колорит роману. Можливо, читач раптом почне впізнавати в придуманих письменником персонажах конкретні історичні особи, а також події й явища українського сьогодення, що саме і відрізняє реалістичну частину цього твору. Книжка «нашпигована» глибоким знанням природи, сучасних технологій і людської психології, маловідомими фактами з історії та географії, філософськими афоризмами і політологічними узагальненнями, а також життєрадісним гумором.
Події роману відбуваються в сучасній Україні. Все справжнє: Дніпро, Київ, вулиці, установи, гуртожитки, навіть автобусні маршрути. Реальні люди: чоловіки й жінки, студенти й пенсіонери, міліціонери й дачники. Реальна і ситуація: до влади прийшло чергове політичне угрупування, і між переможцями починаються «розбірки». Але чи дійсно всі ті люди й ситуації настільки реальні? Адже дія роману відбувається не сьогодні, а десь у майбутньому. Саме туди переміщується на своїй «машині часу» геніальний вчений Хома. То якою буде наша країна в майбутньому, який шлях обере? Над цим пропонує замислитися автор роману «День Незалежності», що вийшов у видавництві «Геопринт» та Бібліотеці інтернет-порталу «Народний оглядач» і вже з’явився у книжкових магазинах не тільки столиці, а й інших містах України.
Петро ОЛАР, кінорежисер
- Та в тебе і так он які «рентгени». Як ти розгледів мою Лесю?
- Так її звати Леся? Гарне і ніжне ім’я. Запросиш її на нашу корпоративну вечірку? «Моя Леся», як ти сказав.
- Неодмінно, хоча і не впевнений, що вона це запрошення прийме.
- Обов’язково прийме, - заспокоїв його менеджер, - аби лиш бути з тобою.
- Ти, очевидно, переоцінюєш мене. Бувай.
- А ти, очевидно, що недооцінюєш. Бувай.
По закінченні робочого дня всі співробітники отримали запрошення на корпоративну вечірку на найближчу суботу. Відмовилися практично одиниці і, звичайно, Ореста серед них не було. Він повернувся до тітки Лесі на квартиру, повечеряв, порозважав жінку всілякими веселими оповідками і пішов до своєї кімнати. Полежав на ліжку, кинув око у телевізор, але одразу ж вимкнув його. Чогось не вистачало і чоловік вже знав чого. Він потягнувся за своїм мобільним і зателефонував Лесі. Та одразу ж відповіла.
- Доповідаю, я вже в твоєї тітки Лариси. Вона мене пригостила чудовою вечерею. І навіть натякнула, що її готувала не вона, але не призналася, хто саме. Не треба бути великим аналітиком, щоб не помітити в цьому твою ніжну руку. Ану, признавайся! - чоловік підвищив голос. - Це твої підступні дії призвели до того, що я заледве не ковтнув язика?
У відповідь, як струмочок, зазвучав Лесин сміх.
- Ти казав, що Мар’яна не дуже полюбляла готувати, але справлялася на відмінно. Я точно така ж і вирішила себе теж перевірити. Щоправда, мала кваліфікованого консультанта-помічника. Якщо бути хоча б трохи об’єктивною, то саме на мою тітку і припадає 70% ефекту, пов’язаного з твоїм язиком.
- Якщо ти не дуже стомилася, може зустрінемося сьогодні?
- Ні, сьогодні не вийде. Давай зустрічатися лише заради моїх звітів у пошуках Мар’яни. Мені тітка сьогодні добре пояснила, щоб я тобі не надокучала, бо це може для мене погано закінчитися.
- Ну, що вона таке видумує? Я зараз з нею поговорю. Якщо вона ще не лягла спати.
- Не треба. Я тебе прошу. Хіба ми не здатні вирішувати питання без втручання третіх осіб?
- Щось не дуже виходить. Вчора нас в ресторані бачив один наш співробітник і вже сьогодні розпитував мене про тебе.
- Так, я звернула увагу, що один з молодиків, який сидів за колоною навпроти мене, просто їв нас очима. Але списала це на мою привабливу чудову вроду, - засміялася дівчина. - А це, виявляється, просто твій знайомий. Яке розчарування.
- Знову в тебе сарказм проривається.
- Більше не буду, клянусь.
- Так я й повірив. Я от чого телефоную, в нас на суботу призначена корпоративна вечірка.
- Вибач мені за невігластво, але я не знаю, що це таке.
- Звичайна гулянка, але під дещо іншою назвою. Збираються колеги, кожен має право запросити друга чи подругу. Грошей наша фірма на це не жаліє Наймають корабель з рестораном, танцювальними майданчиками, каютами і мандрують Дніпром. Пристають до островів. Одним словом, потрібно прихопити купальний костюм.
- Це ти так мене запрошуєш?
- Так, я вас офіційно запрошую, Леся Батьківна, супроводжувати мене на корпоративну вечірку нашої фірми. Буде весело, якщо, звісно, ми забажаємо. В думках я знімаю з могутніх плечей свого піджака і стелю його під ваші ноги, мадам.
- Як романтично. Ти сам таке вигадав або десь вичитав?
- Читав.
- А що ще треба взяти з собою? Що, зазвичай, люди беруть на такі вечірки?
- Як під присягою?
- Як під присягою.
- Беруть парасольки, на випадок дощу, а також майже всі запасаються цілими упаковками презервативів. Вибач, але я знаходжуся під присягою. Нам вони, звісно, ні до чого. Так ти приймаєш офіційно виголошене запрошення, чи мені потрібно подати заявку в письмовому вигляді?
- Я згодна і ще раз пересвідчуюся, що до знайомства з тобою моє життя було нецікавим і прісним.
- От і чудово, тепер залишилося тільки заклинати, щоб була гарна погода, яка підніме тонус вечірки на цілий порядок.
- Тоді до зустрічі.
- Добраніч.
Орест поклав телефон на тумбочку, повернувся на бік і майже одразу заснув. Наступного дня він, у перерві, купив і заніс до своєї хазяйки цілий пакунок різної смакоти. Та віднікувалася, але все ж прийняла продукти і завантажила їх до холодильника.
- Це знову готувала Леся? - запитав він тітку Ларису ввечері за столом.
- Так, але в останній раз, - відповіла та, чимось видно занепокоєна. - Хочу після вечері поговорити з вами, - звернулася вона до Ореста.