День Незалежності
- Автор: Масляк Петро
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Геопринт
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «День Незалежності». Краткое содержание книги:
До речі, розрахунки деяких фізиків-теоретиків показують, що Всесвіт, можливо, складається з двох накладених один на одного і пов’язаних між собою світів. Кожний із них співпадає всіма своїми точками з іншим і є ніби його тінню. Це два види матерії: звичайна і так звана тіньова, слабо пов’язана з першою. На Землі існують окремі території, де ці світи можуть співіснувати, народжуючи при цьому таких собі двійників, котрі діють у двох світах одночасно. До таких територій, де можуть виникати подібні явища, і належать Україна, і, зокрема, Київ.
Власне, подібне явище саме й замальовується у творі академіка Петра Масляка «День незалежності», який вийшов у київському видавництві «Геопринт». Крім того, автор у захопливій художній формі розглядає, яким чином зміна минулого-майбутнього може відбитися на долях України й українців. За сюжетом президент України та його «друг»-олігарх одночасно «замовили» один одного. Для виконання замовлень задіяні два найкращі спеціалісти (міжнародний кілер і український снайпер). Принагідно виявляється, що ці люди існують ніби у паралельних світах, інколи втілюючись однією душею у двох тілесних оболонках. Хто ж зі снайперів виявиться спритнішим у змаганні, де на кону — життя людей?
Про це і ще про багато чого цікавого можна дізнатися, прочитавши роман П. Масляка. Він написаний у жанрі гостросюжетної реалістичної фантастики. Щодо автора цього роману, то помічено, що пророцтва і наукові передбачення професора Петра Олексійовича Масляка мають магічну силу збуватися. Науковий аналіз вченого, його інтуїція й навіть пророчі сни створюють неповторний колорит роману. Можливо, читач раптом почне впізнавати в придуманих письменником персонажах конкретні історичні особи, а також події й явища українського сьогодення, що саме і відрізняє реалістичну частину цього твору. Книжка «нашпигована» глибоким знанням природи, сучасних технологій і людської психології, маловідомими фактами з історії та географії, філософськими афоризмами і політологічними узагальненнями, а також життєрадісним гумором.
Події роману відбуваються в сучасній Україні. Все справжнє: Дніпро, Київ, вулиці, установи, гуртожитки, навіть автобусні маршрути. Реальні люди: чоловіки й жінки, студенти й пенсіонери, міліціонери й дачники. Реальна і ситуація: до влади прийшло чергове політичне угрупування, і між переможцями починаються «розбірки». Але чи дійсно всі ті люди й ситуації настільки реальні? Адже дія роману відбувається не сьогодні, а десь у майбутньому. Саме туди переміщується на своїй «машині часу» геніальний вчений Хома. То якою буде наша країна в майбутньому, який шлях обере? Над цим пропонує замислитися автор роману «День Незалежності», що вийшов у видавництві «Геопринт» та Бібліотеці інтернет-порталу «Народний оглядач» і вже з’явився у книжкових магазинах не тільки столиці, а й інших містах України.
Петро ОЛАР, кінорежисер
Суботній день ознаменувався сухою і спекотною погодою. Орест прийняв ванну і, одягнувшись у світлий костюм, який придбав лише вчора, напхав у валізу всілякі пляжні прибамбаси: шорти, спортивну майку, плавки, сонцезахисні окуляри, м’яча, ракетки для гри у бадмінтон і, про всяк випадок, пінг-понг. О десятій годині за ним мали прислати машину. Рівно за десять хвилин на десяту, як вони і домовлялися, до квартири зайшла Леся. На ній була бавовняна картата літня сукня, перехоплена на талії вузьким паском. Середньої довжини волосся вперше було не розпущене по плечах, як зазвичай, а зібране на потилиці. Виглядала вона просто приголомшливо. Дівчина не піднімала на Ореста очей, соромлячись того, що не змогла себе примусити не показатися молодому чоловікові у всій своїй красі. Очевидно, був збентежений і Орест. Приховуючи свою ніяковість, він одразу закомандував виходити на вулицю, щоб чекати машину на подвір’ї, а не в душній квартирі.
Вийшли надвір і посідали біля будинку на лавочку. Тітка визирала з вікна. Леся мала з собою лише невеличку сумочку. Під’їхала легкова машина компанії «Еріксон», вони сіли на заднє сидіння і помахавши руками тітці Ларисі, вирушили на корпоративну вечірку.
- Юра, ти вже відвіз пана Свенсона на теплохід? - запитав Орест у водія.
- Так, Оресте Ярославовичу, вже відвіз.
- Як завжди самого?
- Ні, - посміхнувся водій, - з ним була якась, мабуть, модель або кіноактриса. Дуже гарна і фігура відповідна. Зовсім молоденька. Десь мабуть з Франції, бо вони розмовляли французькою.
- А ти звідки знаєш, що то була саме французька мова?
- Я вже скільки перевозив тих іноземців. В основному говорять англійською, але траплялося немало й французів. Їхню мову не сплутаєш з якоюсь іншою, досить лише раз почути.
- Ти правий, Юро.
- Але ви, Оресте Ярославовичу, мабуть і самого Свенсона переплюнули, - засміявся водій.
- Це тобі такий комплімент, - повернувся Хома до Лесі. -Від захоплених водіїв нашої фірми.
- Я щось не те сказав? - насторожився водій.
- Та ні, думаю, що це саме те, що моїй супутниці зараз потрібне. Раз я сам не здогадався висловити своє захоплення тим, як вона сьогодні виглядає. І не лише сьогодні...
Леся черговий раз зашарілася і гордо скинула голову. Так, перекидаючись нічого не значущими, здавалось би, фразами, вони під’їхали до річкового вокзалу. Біля причалу уже чекав заквітчаний різнокольоровими прапорцями і ілюмінацією чималий теплохід. До нього саме підсаджувалися кілька десятків радісно збуджених веселих людей, які прибували переважно парами. Декому з них працівник на вході вручав ключі від кают. Такі ключі передав він і Орестові.
- У вас, Оресте Ярославовичу, каюта навіть краща, ніж у пана Свенсона, - запевнив він Хому. - Шеф попросив передати його ключі вам і при нагоді нагадати, що компанія, і він особисто, вас дуже цінують.
- Ми що, будемо разом жити в одній каюті? -злякалася Леся.
- Не хвилюйся, разом ми там жити не будемо. Каюти виділили лише щоб перевдягнутися чи відпочити. Ніхто спати цієї ночі взагалі не збирається. Будемо цілу ніч танцювати до упаду і стрибати як молоді цапки. Ось тобі ключі. Якщо виникне потреба припудрити носика чи перевдягтися, сміливо йди до каюти. Це - люкс з ванною кімнатою. На палубах чергуватимуть спеціальні люди, які вкажуть каюти гостям, в якому б стані ті не знаходилися. А для молоді передбачено безліч зручних крісел, де можна відпочити і навіть поспати, якщо такі бажаючі знайдуться.
- Такий гарний теплохід! - висловила своє захоплення Леся, ховаючись за спиною Ореста від суцільного потоку людей, що пропливав повз них.
- Збудований у Німеччині. Давай зробимо так, якщо ти не проти: я проведу тебе до каюти і залишу в ній свої речі. Ти сама там все обдивишся, з усім познайомишся, а потім піднімайся на верхню палубу. Там я тебе й чекатиму.
- Гаразд, - просто відказала Леся.
Вони спустилися до вузького освітленого коридору і знайшли свою каюту. Орест відчинив двері, передав ключі дівчині й заніс до каюти речі. Це була дійсно класна каюта, яка складалася з вітальні, спальні і ванної кімнати. В останній знаходилися необхідні туалетні приладдя. Все сяяло чистою і дихало затишком. Очі Лесі сяяли. Вона була дуже горда, що до її кавалера ставляться у відомій в світі компанії з такою повагою.
- Ну, я тебе чекаю, - сказав Орест, вийшов в коридор і тихенько зачинив двері.
Майже оддразу він почув звук ключа, що повернувся в замку. Орест вийшов на верхню палубу і почав дивитися на те, як теплохід повільно відходить від причалу. Коли на палубу піднялася Леся, вони сіли на лавочку на носі корабля і підставили обличчя свіжому вітрові, який линув назустріч з широких дніпровських просторів. Відчуття було дуже комфортним. Корабель виплив на фарватер і попрямував на південь до Канівського водосховища з його численними островами, затоками й протоками. Лавочки під великим навісом поступово наповнювалися співробітниками компанії і гостями. Багато хто з них підходив до Ореста привітатися. Чоловіки з цікавістю розглядали його супутницю. Потім з’явився і пан Свенсон. Він дуже коротко виступив перед присутніми, нагадавши, що їхня компанія є великою родиною однодумців, об’єднаних спільною метою. На завершення він побажав всім присутнім гарно відпочити й набратися нових сил перед наступним робочим тижнем.