Що впало, те пропало

— А що стосовно того молескінового записника, який вона бачила? Є ідеї?

— Можливо, тут узагалі немає жодного зв’язку з грошима. Це міг бути щоденник його фантазій «50 Відтінків Веселощів» про його сусідку по парті.

Холлі видає звук хмф, показуючи, що вона про це думає, і починає ходити по кабінету.

— Знаєш, що мене непокоїть? Проміжок.

— Проміжок?

— Востаннє гроші надійшли минулого вересня разом із запискою про те, що їх більше не буде. Наскільки ми знаємо, Пітер почав поводитися дивно тільки у квітні або травні. Сім місяців у нього чудове самопочуття, потім з якогось дива він відпускає вуса й виявляє ознаки занепокоєння. Що трапилося? Є думки щодо цього?

Назріває одне пояснення:

— Він вирішив, що йому потрібні ще гроші, можливо, для того щоб сестра змогла піти до школи Барбари. Йому здавалося, він знає спосіб їх роздобути, але щось пішло не так.

— Так! Я теж так подумала! — Вона складає на грудях руки й накриває долонями лікті. Цей жест самозаспокоєння Ходжес бачив не один раз. — Шкода, що Тіна не бачила, що там усередині. У тому молескіновому записнику.

— Це інтуїція, або ти розвиваєш якийсь логічний ланцюжок, який я не вловлюю?

— Цікаво б дізнатися, чому він так не хотів, аби вона це побачила. — Успішно уникнувши питання Ходжеса, вона прямує до дверей. — Поставлю комп’ютеру завдання на пошук по крадіжках з 2001 по 2009. Знаю, це великий період, але починати з чогось треба. А ти що будеш робити?

— Поїду додому. Усе обдумаю. Завтра я займаюся викраденими машинами й шукаю одного суб’єкта, який вийшов під заставу й подався в біга. Я майже впевнений, він відсиджується у своєї мачухи або колишньої дружини. Крім того, подивлюся «Індіанців» і, можливо, піду в кіно.

Холлі загоряється.

— Можна, я піду з тобою?

— Якщо хочеш.

— А можна я виберу, що дивитися?

— Тільки якщо не потягнеш мене на якусь ідіотську романтичну комедію з Дженніфер Еністон.

— Дженніфер Еністон — чудова актриса й недооцінений комік. Ти знаєш, що вона грала в найпершому фільмі «Лепрекон» 1993 року?

— Холлі, ти просто джерело найрізноманітнішої інформації, але зараз ти відходиш від головного. Обіцяй, жодних романтичних комедій, або я піду один.

— Упевнена, ми знайдемо щось цікаве для нас обох, — обіцяє Холлі, але в очі йому не дивиться. — Як гадаєш, з братом Тіни нічого не трапиться? Він же не надумає щось собі заподіяти?

— Судячи з його дій, не надумає. Він занадто багато зробив для своєї родини. Такі хлопці, якщо їм є про кого дбати, зазвичай не схильні до самогубства. Холлі, тобі не здається дивним, що маленька дівчинка вирахувала, хто стоїть за цими грошима, а їхні батьки навіть не здогадуються?

Світло в очах Холлі гасне, і на мить вона стає дуже схожою на ту колишню Холлі, яка майже всю свою юність провела в стінах своєї кімнати, на того невротичного відлюдника, якого японці називають хікікоморі.

— Батьки бувають дуже дурними, — промовляє вона й виходить.

«Так, — думає Ходжес, — твої без сумніву, мабуть, про це ми сперечатися не станемо».