Мертва кров
- Автор: Омела Михайлина
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 966-8135-10-5
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Мертва кров». Краткое содержание книги:
Інший головний герой — відомий поет Венчеслав Боголюбський також веде дивний спосіб життя — вдень спить, а вночі — приймає гостей, править верстки майбутніх книг, їздить по місту у справах… Обох головних героїв єднає те, про що ще ніхто не знає. Знають лише маги. Саме вони мають порятувати світ від опирів…
Твір став одним з переможців першого конкурсу гостросюжетного роману «Золотий Бабай».
На обкладинці книги використано фрагмент картини Van Eyck.
Очі Венчеслава здивовано округлилися:
— Кого ж це?!
— Кримського-Корсарова. Не бійтеся, він залишився живий лише завдяки своїй незграбності. Отруєну каву Коллет він вилив собі на брюки, які вона потім випрала у мисці. Ми взяли на аналіз кілька крапель з неї і з’ясували, що ця отрута викликає параліч серця і практично не залишає слідів. Кримський-Корсаров, який має сьогодні увечері повертатися до Парижа, помер би скоріш за все завтра вранці у поїзді від паралічу серця.
— А хто її все ж таки вбив? — у голосі Венчеслава вже була тривога.
— Її вбила жінка, яку бачив Алегров на четвертому поверсі. Він же розповів нам про те, що бачив, як ви вчора піднімалися з третього поверху на четвертий. Тож до вас одне-єдине запитання: хто ця жінка і чи не на вас вона чекала?
Венчеслав поглянув на слідчого печальними очима і відповів:
— Зараз я спробую пригадати… Це, напевно, було близько другої години ночі. Я зайшов до свого кабінету і, почувши якийсь дивний шум, визирнув, але нікого не побачив. Знову повернувся до кабінету і за якийсь час, знову почувши шум, ще раз визирнув.
— І що це був за шум?
— Якщо дозволите, я вам покажу.
Вони вийшли з кабінету і підійшли до дверей, які вели на незаселену частину замку. Скло на них було розбите, і скалки валялися на підлозі.
— Ці двері дуже важкі, — промовив Венчеслав. — Ми практично ніколи не користуємося ними, але цього разу увечері я почув, як двері стукнули раз, потім другий. Я вийшов і побачив, що вони відчинені і скло розбите. Я їх зачинив і лише після цього, вже піднімаючись сходами, побачив попереду себе якусь жінку. Я подумав, що це одна з моїх гостей, і не звернув на неї особливої уваги.
— Кримський-Корсаров твердить, що також бачив цю жінку. Отже, вона прийшла не з того коридору, двері до якого були зачинені, — задумливо промовив Струве.
— Наскільки я розумію, у вас склалося враження з моєї розповіді, ніби я хочу вас переконати в тому, що ця жінка з’явилася саме звідтіля. Але ж вона могла увійти і через коридор, а потім через нього ж повернутися назад.
— Припустимо так, але все свідчить про те, що хтось вибив ці двері з боку незаселеного приміщення.
Венчеслав задумливо подивився на Струве:
— Мені здається, ви не звернули уваги на два моменти: по-перше, ці двері, як я сам переконався, могли відчинитися від протягу і від протягу потім зачинитися. І, до того ж, я не стверджую, що поява тієї жінки і шум, який я почув, пов’язані між собою. До речі, Олеже Володимировичу, я ж і досі ще не знаю, як було вбито Катрін.
— Судячи з усього, це — опир. У Катрін — на шиї рана з обсмоктаними краями і воскове від безкрів’я тіло.
Струве несподівано замовк і подивився на Венчеслава, в погляді якого світилося щось незрозуміле.
— Олеже Володимировичу, невже ви вірите в існування опирів?
— Після сьогоднішнього дня вірю!
— А тепер послухайте мене. Є багато людей, зацікавлених у моїй смерті, і опирі — це один з можливих способів. І не робіть такого обличчя, ніби ви не знаєте, що я був пов’язаний з орденом магії та окультизму.
— Так, я подивився ваше досьє. Ми маємо звіти про те, що ви навчалися у відомого мага Гольдмайєра, а після його таємничої смерті одружилися з його дочкою, з якою потім розлучилися…