Ежені Гранде. Селяни

Пічний димар з оригінальним скульптурним оздобленням, випускаючи густі клуби диму в одному з кутів будинку, упевнив мене, що весь цей прекрасний краєвид— не оперна декорація. Кухня вказувала на присутність живих істот. Чи бачиш ти мене, свого Блонде, який в Сен-Клу уявляє себе за полярним колом, посеред цього полум'яного бургундського пейзажу? Сонце немилосердно пече, зимородок сидить на березі ставка, коники стрекочуть, цвіркун кричить, лопаються стручки якихось рослин, маки густими сльозами ллють своє снотворне зілля, — і все це виразно вимальовується на темній синяві ефіру. Понад червонуватою поверхнею тераси виривається веселе полум'я того природного пуншу, який п'янить комах і квіти, який обпікає нам очі і вкриває нам смагою обличчя. Виноград наливається, листя його заволочене павутинням найтонкіших білих ниток, тендітність яких присоромлює першу-ліпшу фабрику мережива. Нарешті, вздовж будинку сяють блакитні сокирки, червона настурція і пахучий горошок. Туберози і апельсинові дерева віддалік сповнюють повітря пахощами. Після поетичних випарів лісу, що були для мене своєрідною закускою, тепер прийшли пряні страви цього ботанічного сералю[34]. На верхніх східцях ґанку уяви, нарешті, жінку в білому платті, наче царицю квітів, без капелюха, під парасолькою, підбитою білим шовком, але ще білішу за шовк, білішу за ті лілії, що квітнуть біля її ніг, білішу за зірочки жасмину, який нахабно продерся між поруччям, — француженку, народжену в Росії, що зустріла мене словами: «Я вже не сподівалася більше на вас!». Вона побачила мене ще на повороті. З якою досконалістю всі жінки, навіть найнаївніші, розуміють мізансцену! Метушня слуг, які накривали стіл, показала мені, що сніданок було відкладено до прибуття поштової карети. Вона не наважилася вийти мені назустріч.

Чи не в цьому втілення нашої мрії, чи не в цьому мрія всіх обожнювачів краси в усіх її формах, тієї ангельської краси, яку Луїні[35] вклав у своє «Благовіщення», цю прекрасну фреску в Сароно, краси, яку Рубенс[36] знайшов для своєї сутички з «Битви під Термідоном», краси, яку п'ять віків втілювано в собори в Севільї та Мілані, краси сарацинів у Гренаді[37], краси Версаля за Людовіка XIV, краси Альп, краси Лімані?[38].

У цей маєток, — де нема нічого ні надмірно князівського, ні надмірно фінансистського, хоч тут жили і князь, і генеральний відкупщик, що власне й пояснює його, — увіходить дві тисячі гектарів лісу, парк на дев'ятсот арпанів, млин, три хутори, величезна ферма в Коншах і виноградники, — усе це разом має давати сімдесят дві тисячі франків доходу на рік. Отакі, мій дорогий, Еги, де на мене чекали два роки, і де я сиджу зараз у «персидській кімнаті», призначеній для друзів серця.