Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
62. За цих обставин Суд, враховуючи сам факт жорстокого поводження, а також його цілі й серйозність, доходить висновку, що таке поводження можна прирівняти до катування за змістом статті 3 Конвенції.
b. Нелюдське і таке, що принижує гідність поводження
«Рибіч проти Австрії» (Ribitsch v Austria), 18896/91, 4 грудня 1995 року.
29. Заявник стверджував, що ушкодження, які він мав після його звільнення з-під варти, зокрема забої на внутрішньому і зовнішньому боці правої руки ... мали єдину причину, а саме: жорстоке поводження з боку співробітників поліції, які його допитували і які, спочатку грубо його ображаючи, неодноразово накидалися на нього з погрозами, аби схилити його до визнання...
38. Суд... повторює: потреби розслідування та незаперечні труднощі, з якими пов’язана боротьба зі злочинністю, не можуть виправдовувати запровадження обмежень на гарантії захисту, що мають бути надані щодо фізичної недоторканності осіб ...
39. У цій справі ушкодження, які дістав пан Рибіч, свідчать, що він зазнав жорстокого поводження, яке сягало рівня одночасно і нелюдського, і принизливого для його гідності.
«Яґер проти Нідерландів» (Jager v Netherlands) (ухв.), 39195/98,14 березня 2000 року.
3. ... Суд відзначає в цій справі, що 14 і 15 січня 1995 року заявника піддано «Zaanse verhoormethode». Зважаючи на характерні особливості цієї методики допиту і спосіб, у який вона була застосована в справі заявника, Суд вважає, що з психологічного боку цей метод є занадто витонченим й, отже, небажаним у зв’язку з кримінальним розслідуванням, оскільки він є очевидно спрямованим на досягнення — через формування шляхом психічної стимуляції атмосфери близькості між підозрюваним і слідчими — оптимального рівня комунікації і внаслідок цього спонукає допитувану особу, виходячи з її суб’єктивної оцінки взаємин як довірчих, довіритися слідчим, аби звільнитися від психічно обтяжливих спогадів.
Суд не вважає встановленим той факт, що застосування цього методу заподіяло заявникові такої міри психічного болю й страждань, щоб дорівнювати нелюдському поводженню за змістом статті 3 Конвенції. Тому Суд не може визнати, що ця методика допиту як така або спосіб, у який її застосовано в цьому випадку, сягає того мінімального рівня жорстокості, який дозволив би застосувати статтю 3 Конвенції.
VI. ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ
1. Право не бути підданим переслідуванню в судовому порядку
«X. проти Сполученого Королівства» (X v United Kingdom), 8233/78, 3 жовтня 1979 року, DR 17, 122.
66. Що ж до цієї справи, то 29 березня 1979 року представник сторони обвинувачення вирішив не домагатися судового розгляду трьох пунктів обвинувачення, які залишилися в обвинувальному висновку Ф., за умови, що вони залишаться в матеріалах справи після того, як обвинувачений зробив щодо другого пункту заяву про те, що раніше був засуджений за інкримінований злочин. Проте заявник, здається, дотримується думки, що незалежно від того, чи мало обвинувачення намір, чи ні, наполягати на розгляді цих обвинувачень у судовому порядку, він відповідно до пункту 1 статті, має беззастережне право на те, щоб питання про решту обвинувачень у цьому обвинувальному висновку було остаточно розв’язане визнанням його винуватим чи невинуватим.
67. Комісія, втім, вже раніше погодилась із тим, що мета, з якою пункт 1 статті 6 надає обвинуваченій особі право звертатися до суду, не полягає в тому, щоб кримінальну справу проти нього могли розглядати тоді, коли він вибере... До того ж, на думку Комісії, пункт 1 статті 6 Конвенції не можна тлумачити так, ніби вона не дозволяє обвинуваченню офіційно припинити кримінальне провадження або просто відмовитися від обвинувачень ...
«R. проти Сполученого Королівства» (R v United Kingdom) (ухв.), 33506/05, 4 січня 2007 року.
Що стосується припинення кримінального провадження у справі, то стаття 6 Конвенції не гарантує права на якийсь певний результат або ж на формальний акт засудження чи виправдання після того, як хтось буде обвинувачений… Зазвичай таке провадження завершується офіційним повідомленням обвинуваченого про те, що його більше не переслідуватимуть за цими обвинуваченнями, з чого можна було б зробити висновок, що становище цієї особи надалі не можна вважати таким, що на нього суттєво впливає таке провадження... Хоча це зазвичай є наслідком винесення виправдального або обвинувального вироку (у тому числі залишення в силі обвинувального вироку в порядку апеляції), ... провадження може завершитися внаслідок одностороннього рішення, ухваленого на користь обвинуваченого, в тому числі, коли орган обвинувачення офіційно вирішує відмовитись від кримінального переслідування і коли суддя припиняє розгляд, не виносячи ухвали. Не так давно Суд ухвалив, що кримінальне провадження було завершене, коли орган обвинувачення сповістив обвинуваченому про припинення провадження щодо нього ... і коли національний суд ухвалив про нездатність обвинуваченого постати перед судом через його психічне захворювання ..., хоча в обох випадках залишалася теоретична можливість того, що колись обвинуваченого усе ж можуть переслідувати за відповідними обвинуваченнями.