Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)
- Автор: Тинченко Ярослав Юрьевич
- Год: 2007
- Язык: украинский
- ISBN: 966-8201-26-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». Краткое содержание книги:
Біографічний довідник містить відомості більш як про тисячу генералів та старшин Армії Української Народної Республіки, а також командирів армійських з'єднань Армії Української Держави гетьмана П. Скоропадського.
Наприкінці книги подається загальний список генералів та старшин Генерального штабу Армії Української Держави з докладними біографічними відомостями.
Видання містить багатий ілюстративний матеріал, зібраний в архівах України, Польщі, Росії та у приватних колекціях.
Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією України та її збройних сил.
(06.08.1892-08.08.1979) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
Походив з дворянської родини, з м. Гадяч Полтавської губернії. Закінчив 1-й кадетський корпус (Санкт-Петербург), Павлівське військове училише (1911), вийшов підпоручиком до 93-го піхотного Іркутського полку (Псков), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. За бій під Лодзю 07.11.1914 р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (отримав три кульових поранення). У 1917 р. — підполковник за бойові заслуги. З грудня 1917 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Київської військової округи.
Крат Михайло, фото 1920 року (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
Крат Михайло з дружиною, фото 1946 року (надано для публікації Сергієм Білоконєм)
З квітня 1918 р. — помічник Гадяцької земської управи. З листопада 1918 р. — командир 33-го пішого Охтирського полку військ Директорії. З 16.01.1919 р. начальник Республіканської дивізії Дієвої армії УНР. З середини лютого 1919 р. — помічник начальника Запорізької дивізії (з середини травня — 6-та Запорізька дивізія Дієвої армії УНР). З 18.08.1919 р. — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: начальник штабу Збірної Запорізької дивізії. У 1920 р. — член військової делегації УНР до головнокомандувача Російської армії П. Врангеля. Восени 1921 р. — командир 1-го дивізіону Окремого (Алмазівського) кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР.
З 1924 р. перебував на еміграції у Польщі. Працював бухгалтером.
У 1941–1945 рр. був членом Дирекції Союзу Українських Кооперативів у Холмі. З березня 1945 р. — приділений до штабу Української Національної армії П. Шандрука. 12.05.1945 р. з наказу генерала П. Шандрука прийняв командування 1-ю Українською дивізією УНА. Був підвищений до рангу генерал-хорунжого.
У 1945–1948 рр. перебував на інтернуванні в Італії. У 1948 р. разом із вояками дивізії переїхав до Великобританії. У грудні 1951 р. — емігрував до США. Жив у Детройті. Похований на цвинтарі Баунд-Брук.
Черняк Ніна, Михайло Михайлович Крат, рукопис; Крат М Рід Кратів//Вісті Комбатанта. — 1981. — Ч. 3. — С. 73–76; Крат М Про перехід на слркбу Україні//Вісті Комбатант — 1981. — Ч. 2. — С 69–71; Крат М. Вапнярська операція//За Державність. — Варшава. — 1938. — Ч. 8. — С. 66–80; Крат М. Як то було у Зимовому поході//Українське Козацтво. — 1974. — Ч. 4(30). — С 26–29; Крат М Дивізія «Галичина» й Холмщина//Вісті Комбатант — Ч. 110. — С. 46–47; Крат М.1920 рік//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С 79–90; О. Ш. Село Наливайки//Табор. — Варшава. — 1928. — Ч. 8. — С. 64–75; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма — Київ. — 2002; Вишнівський О. Трагедія 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. — Мюнхен — Дітройт. — 1963; Shandruk Р. Arms of valor. — 1959; Некролог//Вісті Комбатант — 1979. — Ч. 4. — С. 49–50, Підгайний Б. Генерал Михайло Крат//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1979. — Ч. 5/6. — С 71–74; Шанковський А. Залізний Запорожець//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1980. -4 1. — С 17–34; Романюк А. Генерал Михайло Крат//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1980. — Ч. 1. — С 71–73; Некролог// Сурмач. — Лондон — 1979. — С 3.
(?—?) — начальник резервних військ Дієвої армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 10-го Сибірського резервного Омського полку (Омськ). Навесні 1917 р. — командир полку, був усунутий з посади за революційні виступи (належав до партії соціалістів-революціонерів). Останнє звання у російській армії — полковник.
З 24.12.1918 р. — начальник резервних військ Дієвої армії УНР.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 74. — С. 27–28.
(13.11.1872—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Закінчив реальне училище, військово-училищні курси Московського піхотного юнкерського училища за 1-м розрядом (1893). Служив у 74-му піхотному Ставропольського полку (Умань), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 15–16.03.1915 р.) та Георгіївською зброєю. У 1917 р. — полковник, командир 467-го піхотного Кінбурнського полку. З 24.06.1917 р — відрахований з посади через хворобу.
З травня 1918 р. до початку грудня 1919 р. — командир 12-го пішого Брацлавського полку Дієвої армії УНР (до часу його розформування). Подальша доля невідома.
Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників// Табор. — Варшава. — 1928. — Ч. 6. — С 29, 34; Список капитанам армейской пехоты на 1911. — СПб. — С 1124
(11.11.1877 — після 1922) — начальник корпусу Дієвої армії УНР.
Закінчив Темір-Хан-Шурське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1898), служив у 39-й артилерійській бригаді (Александропіль). Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1906). З 26.11.1908 р. — старший ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії. З 1913 р. — підполковник, штатний викладач Імператорської Миколаївської військової академії. Брав участь у Першій світовій війні. Восени 1917 р. — начальник штабу 25-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — полковник.
Навесні 1918 р. з частиною управління 25-го корпусу перейшов на службу УНР (корпус перейменовано на 1-й Волинський), обійняв посаду начальника штабу корпусу. 29.10.1918 р. звільнений зі служби. З початком протигетьманського повстання повернувся на посаду начальника штабу 1-го Волинського кадрового корпусу, значна частина якого підтримала Директорію. З 30.12.1918 р. до 13.01.1919 р. — командувач 1-го Волинського корпусу Дієвої армії УНР.
У 1922 р. перебував у еміграції. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 43. — С. 73; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914.
(25.03.1893—?) — підполковник Дієвої армії УНР.
Народився у Києві. Закінчив Луцьку гімназію, Іркутське військове училище (01.04.1915). Служив у 84-му піхотному Ширванському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні, командував ротою. У 1917 р. — в. о. старшини для доручень штабу 21-ї піхотної дивізії, помічник начальника розвідчого відділу штабу 21-ї піхотної дивізії О. Удовиченка. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У 1919 р. обіймав посади: помічника та начальника розвідчого відділу штабу Правобережного фронту Дієвої армії УНР, начальника розвідчого відділу штабу Гуцульського Коша, начальника розвідчого відділу штабу 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З травня 1920 р. — персональний ад'ютант начальника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР генерала О. Удовиченка.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі та Франції.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 268. — С. 30–31.
(09.01.1892-?) — підполковник Армії УНР.
Народився у Балтському повіті Подільської губернії. Закінчив Гомельську класичну гімназію, Павлівське військове училище (1913). Служив підпоручиком у 3-му Фінляндському стрілецькому полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1916–1917 рр. — командир 26-ї окремої самокатної сотні та 5-го самокатного батальйону. Під час війни був поранений та двічі контужений. Останнє звання у російській армії — капітан.
З 18.12.1917 р. — командир Української самокатної сотні військ Центральної Ради. У 1918–1919 рр. працював журналістом у газетах «Відродження», «Українська Ставка», «Український Козак». З 06.06.1919 р. — начальник прес-квартири штабу Дієвої армії УНР, начальник штабу коменданта тилу Дієвої армії УНР. З 21.04.1920 р. — начальник дислокаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. У подальшому — начальник закордонного відділу головного управління Генерального штабу УНР.