Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Думка про те, що у випадках, про які йдеться, слід звернутись з позовом про визнання права, є неприйнятною з огляду на наступне. По-перше, немає особи, на яку реально можна було б вказати як на таку, яка право оспорює або не визнає. По-друге, суд є органом правосуддя, а не засобом, за допомогою якого можна отримати документ, що відповідає суто формальним вимогам законодавства.
Відмова у державній реєстрації зазначеного права може бути оскаржена в адміністративному суді.
Стаття 758. Правові наслідки припинення юридичної особи — набувача
1. У разі припинення юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду).
2. У разі ліквідації юридичної особи — набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувана.
Якщо в результаті ліквідації юридичної особи — набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду).
1. Заміна боржника у зобов’язанні довічного утримання (догляду) відбувається також при припиненні юридичної особи з визначенням правонаступників. До такої заміни не застосовуються правила ст. 520, 521 ЦК, але застосовуються правила ст. 522, 523 ЦК.
2. Ліквідація юридичної особи тягне перехід права власності на майно, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), до відчужувана. Це правило передбачає лише перехід права власності і не визначає момент переходу права власності. Цей момент визначений із застосуванням засад добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК). Таким є момент виключення юридичної особи із Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців. Про державну реєстрацію права власності відчужувана на нерухоме майно, що раніше було передане набувачеві, див. п. 3 коментаря до ст. 757 ЦК.
3. Положення абзацу другого ч. 2 ст. 758 ЦК не має предмета правового регулювання і не підлягає застосуванню, оскільки засновники (учасники) юридичної особи — набувача не можуть отримати право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання, інакше ніж через укладення договору з відчужувачем. Цим договором і будуть визначатись обов’язки набувача.
ГЛАВА 58 НАЙМ (ОРЕНДА)
§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЙМ (ОРЕНДУ)
Стаття 759. Договір найму
1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
1. У Цивільному кодексі виокремлюються дві глави, що присвячені найму (оренді) — глава 58, що формулює загальні положення про найм (оренду), що поширюються на прокат, найм земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренду) транспортного засобу та лізинг, а також положення, що стосуються окремих названих видів найму (оренди), і глава 59, яка присвячена найму (оренді) житла. Ці дві глави є суміжними, кожна із них має свій предмет правового регулювання. Застосування норм, що сформульовані в одній із названих глав, до відносин, що регулюються положеннями іншої глави, можливе у виключних випадках і лише за аналогією.
2. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до прокату, найму земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруди, найму (оренди) транспортного засобу і лізингу, якщо вони не суперечать спеціальним правилам про названі окремі види оренди. Можливе укладення договору найму (оренди), що не підпадає під дію спеціальних правил про окремі види найму (оренди), а підпорядковується тільки загальним положенням про найм (оренду).