Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Договір довічного утримання (догляду) вважається таким, що нерозривно пов’язаний з особою кредитора (відчужувана), а тому смерть кредитора тягне припинення зобов’язання на підставі ч. 2 ст. 608 ЦК. Частина 2 ст. 755 ЦК вказує на припинення договору, що відповідно до термінології, яка використовується у цьому Кодексі, означає одночасно і припинення зобов’язання.
Стаття 756. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду)
1. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувана, не підлягають поверненню.
2. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
1. Розірвання договору довічного утримання (догляду) за позовом відчужувана у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором тягне набуття відчужувачем права власності на майно. Але ст. 756 ЦК не вирішує питання про момент виникнення права власності на майно у відчужувана у разі розірвання договору. Це питання має вирішуватись із застосуванням за аналогією ч. 3 ст. 334 ЦК. Мається на увазі, що договір довічного утримання завжди підлягає нотаріальному посвідченню, а тому нотаріальному посвідченню підлягає і угода про його розірвання. Тому у разі передання за договором довічного утримання рухомого майна, що має значну цінність, відчужувач при розірванні договору за рішенням суду набуває право власності на це майно з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 756 ЦК. З цього ж моменту відчужувач набуває право власності на нерухоме майно, що є предметом договору довічного утримання. Відчужувач має право вимагати повернення майна. При цьому пред’являється позов про примушення набувача до виконання в натурі обов’язку повернути майно відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК, а не позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК).
2. Якщо причиною невиконання набувачем свого зобов’язання перед відчужувачем стала неможливість його подальшого виконання, суд може залишити у власності набувачем частину майна. Про цьому приписується врахувати тривалість належного виконання набувачем своїх обов’язків за договором. Не передбачається врахування вини набувача у виникненні обставин, за яких виконання ним зобов’язань перед відчужувачем стало неможливим, при вирішенні питання про можливість залишити за набувачем право власності на частину майна.
3. Форма угоди про розірвання договору довічного утримання (догляду) визначається відповідно до ст. 654 ЦК, тобто така угода підлягає нотаріальному посвідченню. У разі розірвання договору за рішенням суду таке рішення, що набрало законної сили, є правовстановлюючим документом, який є підставою для реєстрації права власності відчужувана на нерухоме майно, яке раніше було передане ним у власність набувача за договором довічного утримання (догляду).
4. Відшкодування набувачеві витрат, які були зроблені ним на виконання договору довічного утримання (догляду), у зв’язку з припиненням договору довічного утримання (догляду) законом не передбачено. Прямо на це вказується в абзаці другому ч. 1 ст. 756 ЦК стосовно випадків, коли договір розривається не в зв’язку з неможливістю виконання своїх обов’язків. Але відшкодування цих витрат не може здійснюватись і в інших випадках. Можливість прийняття судом рішення про залишення за набувачем права власності на частину майна (ч. 2 ст. 756 ЦК) лише із соціально-економічного погляду може тлумачитись як відшкодування витрат, а юридично таким не є.
Стаття 757. Правові наслідки смерті набувача
1. Обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.
2. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.