Непрохані

— Гаразд, — кивнув я. Я знав, що краще дати йому виговоритись, але з якоїсь причини від цієї розмови почав почуватись незатишно, занепокоївся. Фішер досі не з'явився, і якось ця мандрівка до туалету затягувалася. — Вірю тобі на слові, Білле. Ти вчений. Але в чому суть? Над чим конкретно ти працював?

— Інфразвук. Низькі частоти. Більшість вивчають 18 Гц, але я вирішив зупинитися на 19 Гц. Там є певні… ефекти. Коли людина піддається звуку такої частоти, сльозяться очі, навіть затьмарюється зір. Дивні відчуття у вухах, гіпервентиляція, скорочення м'язів — фізик Владимир Гавро уже довів, що саме інфразвук є причиною постійної нервової напруги міських жителів. Простіше кажучи, від інфразвуку людині страшно. А якщо частота звуку збігається з резонансною частотою людського ока — що відбувається десь при 18–19 Гц, — людина починає ще й бачити усяке. Завжди вважалося, що то фізіологія, побічні ефекти фізики нашого зору, але це не так. Усе значно складніше. Інфразвук робить з людиною дивні речі. Дуже, дуже дивні. Завдяки йому можна побачити те, чого ми в нормі не бачимо.

Я раптом збагнув, що бігаю поглядом по залі, тобто роблю саме те, проти чого застерігав Андерсона. Нічого з того, що я бачив довкола, не могло пояснити того дивного відчуття, що мене охопило. Я навіть не зміг би описати те відчуття. Я глянув через відчинені двері на натовп надворі. Просто собі люди, ідуть туди, ідуть сюди.

— Що за дивні речі, Білле? Про що ти говориш? Що саме ти дізнався?

Я змусив себе глянути на нього. Андерсон дивився на свої руки. Коли він заговорив, голос був дуже тихий.