Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

Голден однією рукою схопив Наомі, аби затягнути її за стіл для реєстрації.

Хтось з іншого боку волав «Припинити вогонь! Припинити вогонь!», та Амос вже стріляв у відповідь лежачи. Скрегіт болю і лайки підказали капітану, що він у когось влучив. Механік перекотився в бік столу, і саме вчасно, аби вберегтися від рою стержнів, що подзьобали долівку, стіну і хитнули стола.

Голден поліз по свій пістоль, але цівка зачепилася за ремінь штанів. Він нарешті висмикнув його, ледь не загубивши спіднє, і порачкував до краю столу, аби оглянути поле бою. Алекс лежав під іншою стіною біля дивана, з білим обличчям і наготованим пістолетем. Варто було капітану виглянути, як диван розцвів хмарою набивки, а в двадцяти сантиметрах від пілотового обличчя з’явилася стрічка дірочок. Алекс волаючи випростав з-поза дивана руку і випустив з півдесятка куль навмання.

– Довбані виродки! – вилаявся Амос, потім перекотився, зробив пару пострілів і перекотився назад доти, як почався обстріл у відповідь.

– Де вони? – гукнув Голден до нього.

– Двоє готових, інші на сходах, – криком відповів механік, перекриваючи звук ворожих пострілів.

Нізвідки випущений рій куль відрикошетив біля Джимового коліна.

– Лайно! Нас із флангу обходять, – крикнув Амос і заховався глибше до столу і подалі від пострілів.

Голден поповз до іншого боку столу і визирнув. Хтось прошмигнув до виходу з готелю. Джим вистрілив пару разів в тінь, але дружний ворожий вогонь зі сходів змусив його заховатися.

– Алексе, хтось рухається до виходу, – проревів Джим, сподіваючись, що пілот підстрелить ворога до того, як в них нароблять дірок з флангів.

Від входу тричі гавкнув пістоль. Голден ризикнув визирнути. Їхній хвіст у неоковирному капелюсі зігнувся під дверима, а біля його ніг холонув ворог з автоматом. Замість слідкувати за ним, хвіст направив пістоль на сходи.

– По хлопцю в капелюсі нікому не стріляти! – проревів Джим і повернувся назад за стіл.

Амос прихилився спиною до столу і викинув з пістоля магазин. Поки він длубався в кишенях, шукаючи новий, промовив:

– Хлопець, можливо, коп.

– Тим більше не стріляємо в жодних копів, – відповів Джим і пальнув пару раз по сходах.

Озвалася Наомі, котра всю перестрілку провела на підлозі, затуляючи голову руками:

– Та вони всі можуть бути копами.

Голден ще пару разів вистрелив, потім похитав головою:

– Копи не носять маленькі автомати, які легко приховати, і не влаштовують засідок на сходах. Ми називаємо таких «смертельними загонами».

Більша частина слів потонула у звуках пострілів зі сходів. Потім на декілька секунд стало тихо.

Капітан виглянув саме вчасно, аби помітити, як двері зачинилися.

– Я думаю, вони втікли, – мовив він, не зводячи дуло з дверей про всяк випадок.