Слідопит, або Суходільне море
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Серия: Пенталогія про Шкіряну Панчоху #3
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Ілько Корунець
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:
— Корабель, по-моєму, дуже гарний, дядечку,— першою відновила розмову Мейбл, яка весь цей час, доки тендер маневрував до нового місця, не зводила з нього оцей.— Ви, можливо, й знайдете який ганж у його вигляді чи маневрах, але з погляду такого невігласа в цих справах, як я, у ньому все бездоганне.
— Так, так, дочко... За водою він пливе славно, але за водою й тріска пливе. Та, щоб добачити деталі, такому морському вовкові, як я, окуляри вдягати не треба.
— Ну а я, добродію Кепе,— втрутився провідник, який рідко пропускав нагоду заступитися за Джаспера,— я не раз чув від бувалих і досвідчених моряків, які плавають на солоних водах, що кращого корабля від «Вітрогона» взагалі нема. Я в цьому ділі, правда, мало що тямлю, але ж людині не заборонено мати свою власну, хай навіть і хибну думку про той чи інший корабель; що ж до ладу на судні, то мене ніхто не переконає, що у Джаспера він гірший, ніж деінде.
— Я не кажу, що тендер зовсім уже незграбний, добродію Слідопите, проте він має вади, та ще й великі.
— А які саме, дядечку? Якби Джаспер їх знав, він би, певне, негайно виправив їх?
— Які саме? Так їх і в п’ять десятків — навіть у сотню не вбереш! Дуже істотні, ще й кричущі вади.
— Будь ласка, перерахуйте, які саме, дядечку, і Слідопит перекаже їх усі своєму приятелеві.
— Перерахувати, кажеш? А хіба так просто перерахувати зірки на небі, коли їх там така гибіль? Тож перерахувати, кажеш? Гаразд, люба моя небого, міс Магніт; ну, що ти, наприклад, скажеш хоча б про цей гік[72]на «Вітрогоні»? Як на моє недосвідчене око, то він підтягнутий щонайменше на фут вище, ніж треба; а вимпел який бридкий, а...а... хай мене грім поб’є, якщо в нього на марселі[73] не теліпається сезень[74]... і мене анітрохи не здивує, якщо в нього заїсть линву, коли почнуть кидати верп[75]. Вади неабиякі! Та кожен моряк, тільки глянувши на цей тендер, умить побачить у ньому не менше недоліків, ніж хазяїн у наймитові, що раптом надумався розраховуватись.
— Це, може, й справді так, дядечку, однак я дуже сумніваюся, щоб Джаспер знав про них. Я не припускаю думки, щоб він не виправив усі ці вади, якби йому на них вказали, правда ж, Слідопите?
— Хай Джаспер сам порядкує на своєму кораблі. У цьому його справжнє покликання, і запевняю вас, ніхто краще за нього не знає, як уберегти «Вітрогона» від фронтенацьких французів чи їхніх диявольських приятелів — мінгів. Кому яке діло, добродію Кепе, чи заплутався якірний канат і що там зависоко підтягнутий гік. Головне, аби «Вітрогон» добре ходив та справно уникав французів. Не скажу нічого за океан, бо там Джасперові ще ніколи не доводилося показувати свої здібності, але я запевняю вас, що тут, на цих озерах, він утре носа будь-якому мореплавцеві.
Кеп тільки поблажливо усміхнувся, проте знайшов за потрібне облишити свою критику саме на той час. На його обличчі що далі то виразніше малювалася міна зарозумілості й зневаги, хоча він і намагався вдавати з себе байдужого до всіх цих суперечок з приводу питань, у яких його співрозмовники були цілковиті невігласи. Тим часом тендер, опинившись у владі внутрішніх течій озера, ледь помітно дрейфував собі за течією, ліниво повертаючись то в один бік, то в другий, щоправда, досить повільно, щоб те помітили спостерігачі. Та ось на ньому розпустили й поставили клівер[76] котрий умить видувся до берега, хоч на гладіні озера й не було жодної ознаки вітру. Проте, хоч який слабенький був цей подих, а суденце відразу підкорилося його силі, і вже за хвилину «Вітрогон» плив упоперек річкової течії, до того ж так легко й непомітно, ніби взагалі не рухався. Перетнувши течію, він потрапив у вир, який підхопив і поніс тендера до крутого берега, на якому стояв форт. Тут Джаспер і кинув верп.
— Непогано! — буркнув про себе, не втримавшись, Кеп.— Не так і погано, хоч йому й слід було повернути стерно праворуч, а не ліворуч, тому що кораблеві треба завжди підходити до берега кормою, незалежно від того, знаходиться він від нього на відстані милі чи тільки одного кабельтова. Це куди показніше, а показність у наш час — велике діло!
— Джаспер хлопець моторний,— вставив несподівано з-за спини свого шуряка сержант Дангем,— і ми повністю покладаємося на його вправність. Але ходімо, бо за півгодини, доки ще видно, нам треба бути па палубі, а поки ми зберемося, подадуть човни.