У пошуках утраченого часу. Полонянка
- Автор: Пруст Марсель
- Серия: У пошуках утраченого часу #5
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Золоті ворота
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «У пошуках утраченого часу. Полонянка». Краткое содержание книги:
Сваннова смерть свого часу вразила мене. Сваннова смерть! У цій фразі Сванн не виступав у ролі простого генітиву. Я чую в ній відлуння смерти особливої, смерти посланої долею на службу Сваннові. Бо ми кажемо «смерть» задля простоти, але смертей майже стільки само, скільки душ. Ми не посідаємо такого органу чуття, який дозволив би нам бачити, як женуть на різних швидкостях у всіх напрямках смерті, смерті діяльні, скеровані долею до того-то й того-то. Часто це смерті, які цілковито впораються зі своїм завданням аж за два чи за три роки. Вони швидко біжать, щоб заронити в нутро Сваннові рак, потім поспішають до іншої роботи і вертають аж тоді, коли після хірургічного втручання треба заронити рак ізнов. Потім настає час, коли ми читаємо в «Ґолуа», що Сваннове здоров’я викликало побоювання, але нині стан хворого з кожним днем поліпшується. Нарешті, за кілька хвилин перед останнім зітханням, смерть, ніби та чернушечка, покликана не губити, а доглядати, замість його знищити, приходить чувати в послідню його годину і смертельним ореолом увінчує навік захололе тіло, чиє серце перестало битися. І все це розмаїття смертей, таємниця їхнього кругообігу і барва їхньої зловорожої бинди разять нас наповал, коли ми читаємо газетні рядки: «Зі щирим жалем повідомляємо, що вчора після тривалої і тяжкої хвороби пан Шарль Сванн згас у своїм паризькім домі. Цього парижанина всі цінували за розум і відданість хай нечисленним, але вірним друзям; за ним шкодуватимуть як у колах митців і письменників, де його знання і витончений смак робили його милим і бажаним гостем, так і в Жокей-клубі, чи не найдавнішим і найавторитетнішим членом якого він був. Він належав ще й до Товариства юніоністів та до Товариства аграріїв. Недавно він покинув лави Товариства на Королівській вулиці. Його духовний образ, як і його надійна репутація, не могли не будити цікавости публіки в усьому great event[44] музики й малярства, а надто на вернісажах, яких пан Сванн був постійним учасником аж до останніх літ, коли він рідко виходив із дому. Винесення тіла відбудеться там-то» — і так далі.
Якщо йдеться про когось, хто не є «чимось», брак почесного титулу ще прискорює згубну роботу смерти. Певна річ, вельможний небіжчик залишається, наприклад, дуком д’Юзесом анонімно, без ознак індивідуальности. Проте герцогська корона утримує якийсь час укупі всі складники, як в отому старанно сформованому морозиві, що так смакувало Альбертині, тоді як імення ультрасвітовців із «нових людей», як тільки вони вмирають, розкладаються і розпливаються безформною масою. Ми пам’ятаємо, що дукиня Ґермантська говорила про Картьє як про найкращого приятеля дука де ла Тремуя, як про людину вельми шановану в аристократичних колах. Для наступного покоління Картьє став чимось таким безформним, що його майже возвеличили б, сплутавши з ювеліром Картьє, з яким він сам посміявся б колись із такої помилки невігласів! Навпаки, Сванн був видатною особою, наділеною великим розумом і розумінням краси й досконалосте форм, і, хоча нічого не «створив», мав багато шансів протривати трохи більше. А проте, любий Шарлю Сванне, якого я знав, коли ще був молодесенький, а ви стояли вже одною ногою в могилі, якщо про вас знову починають говорити і якщо ви ще житимете, як на те скидається, то це тому, що той, кого ви мабуть, вважали за дурника, зробив вас героєм свого роману. Якщо, милуючись картиною Тіссо, що зображує балкон Товариства на Королівській вулиці, де ви стоїте між Ґаліфе, Едмоном де Поліньяком і Сен-Морісом, про вас так багато балакають, то це тому, що в постаті Сванна бачать якісь ваші риси.
44
Тут: у великому світі (англ.).