П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

— На твоєму місці я б не став більше його обзивати, — порекомендував Морлі, схопивши її за волосся і грубо поставивши на ноги.

Він так сильно закинув їй голову, що груди повністю вивалилися з декольте. Несан застиг. Він не знав, чи слід йому поправити їй сукню, і тупо видивлявся на жінку. Морлі теж глянув через її плече і посміхнувся Несану.

Жінка опустила погляд і побачила, що її груди виставлені на загальний огляд. Потім підняла голову і покірно закрила очі.

— Будь ласка, — промовила вона, важко дихаючи, — не бийте мене більше!

— Ти готова слухати?

— Так, пане, — кивнула вона.

Це звернення здивувало Несана більше, ніж вид оголених грудей. Ніхто і ніколи за все його життя не називав його паном. Ці два простих слова прозвучали так дивно для його слуху, що він якийсь час мовчки на неї дивився. Чи не знущається вона над ним? Але коли вона подивилася йому в очі, Несан зрозумів, що ні.

Музика наповнювала його такими відчуттями, яких він раніше ще не відчував. Ніколи ще він не був важливою персоною, ніколи ще його не називали «пан». Ще сьогодні вранці його обзивали несуном. А тепер андерка називає його паном. І все це — завдяки Далтону Кемпбеллу.

Неса знову вдарив її в живіт. Просто тому, що йому так захотілося.

— Будь ласка, пане! — Закричала вона. — Будь ласка, не треба більше! Скажіть мені, що вам потрібно. І я це зроблю. Якщо ви хочете мене, я підкорюся. Тільки не бийте мене більше! Будь ласка, пане!

Хоча Несану досі було нудно від того, що він робить, він у той же час відчував себе набагато більш значною людиною, ніж колись. Андерка стоїть перед ним ось так, з оголеними грудьми, і називає його паном!

— А тепер слухай мене, ти, мерзенна сучка! Несан здивувався своїм словам не менше, ніж вона. Він зовсім не збирався це говорити. Слова вирвалися якось самі собою. Втім, йому сподобалося, як вони прозвучали.

— Так, пане, — схлипнула вона. — Я слухаю. Все що хочете.

Вона виглядала такою жалюгідною і безпорадною. Якби не далі ніж годину назад андерка, будь то навіть ось ця сама Клодін Уінтроп, наказала йому опуститися на коліна і вилизати язиком її туфельки, він би підкорився, трясучись від страху. Він і не уявляв навіть, наскільки доручена їм з Морлі справа виявиться легкою. Пара-трійка ударів, і знатна дама вже благає дозволити їй зробити те, що накажуть. Він і не здогадувався, як просто стати шанованою людиною, як просто змусити людей робити те, що він накаже.

Несан пригадав, що велів сказати Далтон Кемпбелл.

— Ти ж вертілася перед міністром, вірно? Пропонувала йому себе, так?

Його слова зовсім не звучали питанням.

— Так, пане.

— Якщо ти хоча б подумаєш про те, щоб сказати комусь, ніби міністр тебе згвалтував, то міцно пошкодуєш. Така брехня — не що інше, як зрада. Ясно? Зрада. А покарання за зраду — смерть. А коли твоє тіло знайдуть, тебе навіть упізнати ніхто не зможе. Зрозуміла, сука? Твій язик виявлять прибитим до дерева цвяхом. Це брехня, що міністр тебе згвалтував. Мерзотна зрадницька брехня. Повториш свої вигадки ще хоч раз, і смерть твоя буде довгою і болісною.