Київська Русь

Знахідки на середній течії Ситі в районі села Покровське залишків озброєння і людських кісток, а також виявлені при розкопках курганів кістяки із слідами ударів холодною зброєю підтверджують літописні повідомлення про велику битву на річці Сить.

Щоб Юрій Всеволодович не зміг одержати допомогу з Новгорода, в якому в цей час правив племінник Олександр Ярославич (майбутній переможець німецьких, шведських і датських рицарів), завойовники обложили Торжок, який знаходився на південно-східній окраїні Новгородської землі. Місто було захоплено майже одночасно з битвою на Ситі (5 березня 1238 р.) після двотижневої облоги. Новгородські бояри не прислали захисникам Торжка допомоги, вирішивши відсидітися у своєму місті. Захопивши Торжок, вороги “иссекоша вся от мужеска полу и до женьска”[293].

Переслідуючи вцілілих захисників міста, окремий загін монгольської кінноти рушив у напрямку Новгорода. Не дійшовши до нього 100 верст, біля Ігнач-Хреста він припинив переслідування і повернув назад. У нього не було сил захопити таке велике і багатолюдне місто, як Новгород. Повернувши на південь, завойовники пройшли по східних окраїнах Смоленської і Чернігівської земель. Біля Смоленська їх загони наштовхнулися на мужній опір. Боротьба смолян проти загарбників відображена в “Повести о Меркурии Смоленском”[294].

Навесні 1238 р. кочовики розгромили міста Подесення, серед яких був Вщиж — центр маленького удільного князівства. Факт розорення Вщижа підтверджується археологічними розкопками, які виявили потужний шар пожежі з предметами 30-х років XIII ст.[295]

Особливо сильний опір ворогам чинили жителі Козельська, розташованого у верхів’ях Оки. За словами літописця, захисники Козельська “ум крепкодушьный имели” і боролись до останнього. Сім тижнів витримували вони облогу, і тільки після того, як до міста підійшли війська з Волги з технікою і обозом, місто впало. В бою загинуло багато нападників, у тому числі “три сыны темничи”, тобто сини командуючого “тьмою” — десятитисячним військом. Під час вилазки козельці знищили ворожі машини для облоги. Втрати завойовників були тут настільки значними, що вони назвали Козельськ "злим містом” і, захопивши його, буквально стерли з лиця землі.

Від Козельська військо Батия рушило на південь, у половецькі степи, оволодівши по дорозі Курськом і зруйнувавши його. На середину літа 1238 р. Батий вийшов у Придоння. Тут між Волгою і Доном розташувались основні його кочів’я.