Київська Русь
- Автор: Толочко Пётр Петрович
- Серия: Україна крізь віки #4
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Год: Абрис
- ISBN: 5-86828-028-Х
- Жанр: История
Электронная книга - «Київська Русь». Краткое содержание книги:
Для істориків-викладачів, студентів, учнів, учителів, для всіх, кого цікавить минуле України.
Навала монголів і поневолення Русі — один із найтяжчих періодів її історії. Похід Батия був лише однією з ланок у довгому ланцюгу нападів, що продовжувалися всю другу половину XIII ст. і в наступні століття. Особливо страждали землі Південної Русі, що знаходились неподалік од місць розташування ворожих кочів’їв. Постійна небезпека, вбивства і захоплення людей у полон змушували населення Київщини і Переяславщини втікати у безпечніші райони — Полісся, землі Північно-Східної Русі, Галичину. У літописній статті 1259 р., яка розповідає про те, що в Галицьке князівство “бѣжаху ис татаръ, сѣдѣлници, и лучници, и тулници, и кузницѣ желѣзу и мѣди и серебру”, серед інших народів названі і руські “и Русь”[314].
Навряд чи може бути сумнів у тому, що під висловом “ис татаръ” треба розуміти розорені і поневолені завойовниками південноруські землі.
У 1241 р. кочовики вийшли на західні рубежі Русі і вторглися на територію Польщі, Угорщини, Чехії, Словакії, Трансильванії. Як і на Русі, народи цих країн відстоювали свою незалежність.
Батиєва орда, значно обезкровлена на Русі, зазнавала великих втрат.
У 1242 р. Батий змушений був припинити похід на Захід і через Боснію, Сербію, Болгарію і Русь вивів свої поріділі війська в пониззя Волги (тут кочовики заснували свою державу — Золоту Орду). Приводом для цього послужила смерть головного монгольського хана Угедея, але причини були значно серйозніші: Батий не мав сил продовжувати похід і тримати в покорі завойовані країни.
Русь, країни Центральної Європи, відстоюючи свою незалежність, врятували Західну Європу, її культуру від розорення. У цьому їх величезна історична заслуга перед європейською цивілізацією.
Розділ 4
Соціально-економічний розвиток Русі ІХ-ХІІІ ст.
Станово-класова структура давньоруського суспільства
Руська держава з центром у Києві відкрила новий — феодальний період в історії східних слов’ян та ряду інших народів Східної Європи. Вони поминули в своєму розвитку рабовласницьку формацію в її класичному вияві; на базі розкладу первіснообщинного ладу в них формувався феодалізм. Період становлення ранньофеодальних структур припадає на IX — X ст. Основними серед цих структур були: утворення Київської держави, прийняття християнства, утвердження феодального способу виробництва.
Писемні джерела засвідчують відносно розвинену для цього часу соціальну стратифікацію панівного стану на Русі. Русько-візантійські договори поряд з великим київським князем називають світлих і великих князів, які “под Олгом суще”, а також бояр. Немає сумніву в тому, що світлі князі (“всякое княжье”) і бояри — це місцеві племінні князі і вожді, які згодом були підкорені київськими князями. У кінці X ст. на зміну племінним володарям прийшли князі-намісники, найближчі родичі (сини і племінники) великих київських князів. Помітне місце в соціальній структурі давньоруського суспільства X ст. ще до прийняття християнства посідали “старці”. У літописних розповідях про діяння Володимира Святославича вони згадуються поряд з боярами — в ролі радників. Згідно з висновками В.В. Мавродіна, І.Я. Фроянова, Х. Ловмянського та інших істориків, “старці” — це племінна знать, що виконувала судово-адміністративні функції[315].
Писемні джерела згадують в кінці X — першій половині XI ст. і такі категорії населення, як “стара чадь” і “кращі мужі”. Генетично вони зв’язані з родоплемінною верхівкою, інтегрованою в панівний стан ранньофеодального суспільства Русі X — XI ст.
В міру поглиблення процесів феодалізації на Русі ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу.
314
ПСРЛ. — Т.2. — Столб.843.
315
Мавродин В.В., Фроянов И.Я. “Старцы" градские на Руси X в. / / Культура средневековой Руси. — Л., 1974; Ловмянский X. О происхождении русского боярства // Восточная Европа в древности и средневековье. — М., 1978.