Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Мусульмани, які є винятково гомосексуалами, досі становлять меншість серед тих мусульман, які практикують гомосексуальність. У переважно мусульманських країнах загальна картина дещо інша: суспільство тут не схильне поділяти сучасне мислення й краще сприймає більш традиційну модель. Тобто доти, поки чоловік не відмовляється від громадської чоловічої норми буття і допоки тримає свою сексуальність у приватних межах, немає жодних проблем через його сексуальну активність. Унаслідок строгих правил спілкування чоловіків і жінок у мусульманському Пакистані неодруженим чоловікам, наприклад, легше запросити до себе коханців-чоловіків, ніж гостей жіночої статі322. Навіть у таких країнах, як Іран, де статеві контакти між чоловіками караються смертю, чоловіки, попри це, однаково займаються сексом один з одним. 16 відсотків іранських чоловіків визнали, що за своє життя мали щонайменше один гомосексуальний акт323. Американський антрополог-гомосексуал Джеррі Заріт, який не приховує своєї розбещеності, розповів про чотири роки життя в Тегерані у 1990 році: «Іран був для мене й таких як я сексуальним раєм. І кількісно, і якісно це був найбільш захоплюючий досвід у моєму житті»324. В Південному Афганістані неодружені чоловіки, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, пояснюють це тим, що жінки в їхній країні не тільки недоступні, а й повністю завинені: «Ми не бачимо, чи жінки гарні. Але ми можемо бачити чоловіків і бачимо, які з них прекрасні»325. Більшість чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, або вже одружені, або планують побратися, як ми бачили у випадку пакистанських водіїв вантажівок326. У деяких мусульманських країнах навіть традиційно поширені сексуальні послуги чоловіків, які продають себе іншим чоловікам327. Утім, незважаючи на те що це не засуджується Кораном або хадисами, лесбійський секс, як і раніше, більш стриманий і непомітний328.
Мусульманська опозиція гомосексуальності зазвичай спрямована проти сучасного західного трибу життя людей, які є винятково гомосексуалами, а не проти самої сексуальної практики, поки остання не втручається в традиційний побут сімейних відносин. Але зміни відбуваються й тут. Багато мусульманських сімей приймають своїх гомосексуальних дітей. У Норвегії мусульманський політик від Консервативної партії Афшан Рафік критикує своїх одновірців за те, що вони не засуджують дискримінацію, знущання та покарання геїв і лесбіянок: «Якщо у вас гомосексуальна орієнтація, це питання між вами й Богом… тільки Бог… може судити нас»329. У Туреччині був утворений політичний альянс між геями-трансвеститами та благочестивими жінками-мусульманками, які борються за право носити хіджаб у громадських місцях330.
Приватне засудження іноді може бути ще сильнішим у країнах, де гомосексуальність загальноприйнята, наприклад, коли молоді мусульмани заявляють своїм родинам, що вони не хочуть бути частиною традиційної гетеросексуальної сім’ї. Молоді мусульманські гомосексуали в Норвегії можуть наразитися на смерть або насильство з боку членів своїх родин; відомі випадки, коли сім’я, приміром, ламає руки своїм дітям-геям331. Ставлення до гомосексуальності різниться серед мусульман окремих західних країн. Опитування 2008 року показало, що серед мусульман Берліна, Парижа та Лондона відповідно 26, 18 і 4 відсотки визнали гомосексуальність «морально прийнятною»332.
Релігійний режим шиїтського мусульманського Ірану створив для гомосексуалів безпрецедентні умови. Незважаючи на те що покаранням за статеві контакти між чоловіками є смертна кара, аятола Хомейні в 1979 році видав фетву, яка визнає право хірургічної зміни статі для людей із діагнозом «транссексуальність». Коли людина змінює свою стать, вона водночас і юридично, і релігійно отримує нову, законодавчо оформлену фізичну стать, а також здобуває право офіційно брати шлюб із людиною, яка раніше належала до тієї ж біологічної статі333. Як показано в документальному фільмі 2008 року «Будь як» (Be like), багато геїв наважилися на операцію зі зміни статі для того, щоб мати легальні відносини з чоловіками, які їх приваблюють334.
Питання гомосексуальності викликало серйозні розколи в християнському світі. Англіканська церква становить переконливий приклад серйозності цього розколу в християнстві. З одного боку, нігерійські й угандійські єпископи закликають до страти та заборони геям і лесбіянкам відвідувати ресторани; з другого — є такий собі Джин Робінсон, висвячений єпископ із Нью-Гемпшира, який живе в партнерстві з іншим чоловіком. Цей розкол вочевидь спостерігається серед більшості членів церкви в тих країнах, де поширене англіканство.