Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Порівнюючи це з веденням облоги міста "гунами", можна прийти до цілком однозначного висновку: за станом технічного розвитку того часу "гуни" знаходились на рівні з римлянами й значно вище від вандалів, які були на рівні кочових азійських орд монголів Чінгіз-хана.
Безумовно, спілкуючись з римлянами, наші предки чомусь у них навчились і щось перейняли, а можливо й вдосконалили, але перейняти найсучаснішу технологію як у наш час, так і тоді, може лише суспільство, що має високий ступінь розвитку й готове до цього. Про кочовиків тут і мови бути не може.
23 Г.Дестуніс перекладає "обшукав царські комори", пояснюючи це тим, що хоча грецьке слово е^кси означає також гробниці, але зв'язок мови не допускає тут такого значення. Я спочатку було з ним погодився. Але насправді це ще більше не в'яжеться зі смислом і наступними подіями. Єпископ Марга, звичайно, нічого не грабував, в протилежному разі він би до "гунів" не тікав (див.далі). Аби грецьке слово етносі означало коморі, то вони охоронялися б і, щоб їх пограбувати, треба було застосувати силу проти охорони, могли бути й жертви, в чому "гуни" єпископа не звинувачували. Але якщо це були гробниці, то вони, звичайно, не охоронялись, могли бути реально пограбованими, гуни запідозрили християн, а звернули на єпископа як найвищого представника християн в Маргській окрузі. Царські гробниці напевно були давні, там були поховані члени якоїсь племінної верхівки скіфів, сарматів чи аланів, які опинилися тут задовго до описуваних Пріском подій. Аби гуни були азійськими зайдами, то дозвольте запитати, чого б ради вони турбувалися про збереження чужих гробниць? Інша справа, коли "гуни" вважали себе спадкоємцями тих давніх скіфів, що залишили після себе якісь гробниці, тоді їхня турбота про них могла видаватися правдоподібною.
24Вінімацій — давнє місто на березі Дунаю між двома його притоками, Млавою та Пеком (чи Іпеком).
25 Ratiaria — значне місто у Верхній Мезії на правому березі Дунаю, римська прикордонна фортеця та стоянка дунайського флоту, центр области Оасіа Ирепзіз, локалізується на місці сучасного селища Арчер у Болгарії.
Це те страшне спустошення Ілліріка та Фракії, під час якого були взяті, за словами Феофана, всі міста та фортеці цих провінцій, окрім Адріанополя та Іраклія (інш.Перінфа).
26Сенатор був консулом 436 р. Валезій вважає, що його посольство, правдоподібно, мало місце раніше Херсонеської битви, див.наст.уривок.
27Одісса — давньогрецька колонія на місці сучасної Варни, заснована мілетцями.
28Херсонес Франкійський, що знаходився на західному березі Руського моря на півострові між Дарданеллами та Сарською затокою. Перед Херсонеською битвою "сталося нове руйнування на сході, спустошено уннами не менше 70 міст, бо' із заходу не надходило ніякої допомоги". Аттило доходив немов би аж до Фермопіл.
29Анатолій Флавій — відомий державний діяч Східної Римської імперії першої половини V ст., консул 440 р. Брав участь у засіданнях Халкідонського собору 451 р. як старший із сановників, що представляли імператора. Двічі очолював посольство до Аттила. Був головнокомандувачем римської армії на сході. Цікаво порівняти його посольство до гунів з його ж посольством до персів 441 р. в описі Прокопія Кесарійського:"... на землю римлян з великим військом вдерся персидський цар Вараран (насправді в цей час шахом Персії був вже його син Йєздігерд II (438-457 рр.) — зауваження перекладача та коментатора Прокопія А.Чекалової). Але він не завдав їй ніякої шкоди і, нічого не вдіявши, повернув у свою країну з такої причини. Василевс (імператор) Феодосій відправив у той час до персів послом стратига Сходу Анатолія, причому без будь-якого супроводу. Опинившись поблизу мідійського війська, Анатолій зіскочив з коня і пішки попрямував до Варарана. Коли Вараран побачив його, то спитав у своїх наближених, хто це до нього підходить. Ті йому відповіли: "Римський полководець". Вражений винятковістю виявленої йому почести, цар повернув коня і відправився назад, а за ним послідували всі пе^рси. Опинившись на рідних землях, він дуже прихильно прийняв посла і згодився на такі мирні умови, яких хотів Анатолій, з тим одначе, щоб ні одна із сторін не будувала у себе нових фортець поблизу границь" [24, с.11].
30Майже стільки, а саме 2000 ліврів, зобов'язався щорічно платити готам імператор Леонт, 26 років пізніше від цієї події.
31Асимунт імовірно є те саме місто, що в інших авторів названо Апзато, Агіазато. Очевидно знаходилось на сучасній Осмі, що спадає в Дунай поблизу Нікополя, бо навіть назви — Асимунт та Осма — схожі.