Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Кочівники і справді могли вести переговори й навіть торгувати, не злазячи з коней, але землероби, що виїхали на конях у поле й зустріли представників іншого народу, також просто змушені були вести переговори саме сидячи на конях, якщо вони поважали себе. Та навіть у наш час: виїхало кілька урбанізованих вершників прогулятися у поле й зустріло вершників з іншого спортивного клубу. Зупинилися вони й на відзначення такої знаменної події (зустріч у полі) почали домовлятися про зустріч увечері в ресторані. День був спекотний, і один із вершників витягнув фляжку й зробив кілька ковтків прохолодного роганського пива, а одна із панунцій, що у брилі граціозно сиділа на кобилі, відкусила шматочок шоколаду "Оленка". І невже журналіст, який випадково проїжджав у своїй "Таврі'Г і спостерігав цю картину, завтра написав би в газеті про сенсаційну повину, посилаючись на А.Марцеліна: в околицях Харкова він бачив справжніх кочівників-азіатів, бо вони вели нараду, їли й пили, не злазячи з коней?! Які убогі аргументи та примітивна логіка прихильників азійсько-кочового походження "гунів"! Адже для них описаний Пріском факт переговорів у полі на конях є чи не найголовнішим доказом, щоб ототожнити людей Аттила з кочівниками А.Марцеліна. Вони всі пишуть про це і дуже серйозно.
Впевнений, аби "гуни" підозрювали, що через півтори тисячі років майбутні історики з такої простої, природньої і цілком зрозумілої поведінки будуть виводити їхнє кочове, та ще й азійське походження — вони задушили б в собі гординю та неповагу до римлян і злізли б з коней!
12 Пропуск у тексті.
13Очевидно, перебіжчиків було багато, і це турбувало
"гунів", бо не лише ослабляло їх, але й підсилювало римлян, адже гуни були добрими вояками та організаторами-керівниками, багато з них вислуговувались до високих посад, взяти хоча б вищезгадуваного Плінта. Аби гуни були кочівниками, то перебіжчиків або зовсім не було, або їх було б дуже мало, бо спосіб життя римлян та кочівників настільки відрізнялися, що адаптуватися кочівникові у римському середовищі було б надзвичайно важко, а то й неможливо, він почував би себе дискомфортно. Інша справа, коли "гуни" — осілий землеробский народ. Тоді перебіжчики не змінювали способу життя, лише урізноманітнювали, можливо, покращували його, бо культурний рівень римлян був вищий, а принад життя — більше. Цілком імовірно, що тікали саме ті, хто прийняв християнство, бо язичників християни-римляни не жалували. У такому разі перебіжчики зневажили віру предків і зраджували своє плем'я — у той час це був великий злочин.
В Х-ХІІІ ст. в Південноруських степах кочували печеніги та половці. Чи багато з них покинули свої орди й перейшли на службу в Русь чи у Візантію? Звичайно, поодинокі випадки могли бути, але жодну сторону це особливо не турбувало. Чи багато кочових хозарів в ЛІ-Х ст. втекло у Візантію чи до арабів, з якими вони 150 років вели вперту боротьбу? Чому "гуни" тікали у Візантію, так що це було підставою для багаточисельних та впертих переговорів, а про те саме стосовно хозарів, печенігів чи половців ми нічого не чули? Та тому, що "гуни" Пріска — це щось зовсім відмінне від кочівників хозарів, печенігів та половців — це землеробський народ. У наш час населення Східної Європи масово емігрує до більш високого рівня життя в Америку та Західну Європу, але це незбагненно для кочівників-бедуїнів.
14 Деякі автори, зокрема і М.Брайчевський, пишуть,' що "письмові джерела взагалі не містять ніяких повідомлень про торгівлю римлян з Причорномор'ям..." [13, с.240], хоч і вважають, що така торгівля насправді була. Чи не дивина? Дуже розвинена, виявлена багаточисельними знахідками римських монет та виробів ремісників, торгівля черняхівців з римлянами не засвідчена документами тієї доби, а торгівля немов би кочових гунів з римлянами, не виявлена в археологічних джерелах, засвідчена кількома договорами-документами. Це є прикладом того, як хибна, нічим не підкріплена концепція — "гуни — кочові азійські орди" — шкодить історичній науці. Але якщо відкинемо цю "концепцію"' і приймемо цілком природньо, що гуни — синонім антам-черняхівцям, то все стає на свої місця: торгівля між ними та римлянами виявлена археологічне і засвідчена письмово. Вона мала бути значною й приносити чималі вигоди нашим предкам, в протилежному разі вони не включали б торгові статті в ті договори мирної угоди. Те ж саме було в часи Руси, на 5 століть пізніше, коли русини вимагали рівноправної торгівлі з Візантією.