Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Дуже боляче порою,
Все ж стою я над собою,
І тримаю свою долю,
Хоч і сам тягнусь по полю.
Всі подряпав руки й ноги,
Кров юшила до дороги –
По стерні, і по шипшині
Де я корчився на спині.
Гальмував зубами, боком
І розпухлим лівим оком.
І хоч як держав я долю,
А попав в страшну неволю,
Бо як долі дали волю,
Хто ж її спіймає в полі?!
21.7.1981 р.
Я ЗНАЮ, ЩО ІСНУЮТЬ Й ЩЕ СВІТИ
Я знаю: є і ще світи,
Та будь вони самі найкращі! –
Але туди не хочу йти,
І не вмовляйте, а нізащо.
13.12.2012 р.
ПОКИ ЖИВУ
Я не вірю в пекло і не вірю в рай,
І не вірю я ні в які забобони,
Й поки вас ще хочуть, не – дрімай,
Все однако спишуть на гормони…
13.12.2012 р.
ЯКТО ТИ ХОЧЕШ ЖИТЬ
А розум, як невтомний вітер,
Кудись летить він і летить,
А десь ростуть веселі квіти,
І так, як ми – всі хочуть жить.
НЕ ТІ УКОЛИ…
З такими формами як в тебе
Треба десь в Ялті загорять,
А ти в лікарні розвалилась,
Що хлопці всі аж скреготять.
З такими квітами як в тебе
Треба всім настрій піднімать,
Й чоловіків, що поглядають
Зранку до ночі розважать.
Таку красунечку як в тебе
Не гріх всю ніченьку любить,
А ти лежиш, немов непотріб,
Й не знаєш, що з нею робить.
То ж не прийми ти за докори,
Бо робиш ти – не ті уколи.
5.3.2013 р.
ЖІНОК НЕГАРНИХ НЕБУВАЄ
Жінок негарних не буває,
І це не варто забувать,
І це жінки, звичайно, знають,
Тому й ногами тупотять.
Тому й кидаємось на кожну,
Немов коти на горобців,
Отож і хоче з нас їх кожний,
Хто б де ту дівку не зустрів.
5.3.2013 р.
СЛОВА, ЯК МІНИ
Ніхто нікого слухать не хотів,
А говорить ніхто не вмів,
Й слова літали, ніби міни
То від Олени, то від Зіни.
Як жіночки в гаю збирались,
Ми ними вічно красувались.
5.3.2013 р.
ОЙ, ПІДУ Я В ПОЛЕ
Ой, піду я в поле
Де отава коле,
Половлю очима
Я дівчат довкола.
Може там зустріну
Я свою дівчину,
Що мене кохатиме
Як Павла Тичину.
Може там спіймаю
Я дівча елітне,
У якої в пазусі –
Розкошує літо.
Хай би піді мною
Трохи «пострибало»,
Може б своїх хлопців
Більше шанувало.
5.3.2013 р.
СОПІЛОЧКА
А дівчина одним оком
Подивилася злегка,
І до мене посміхнулась,
Мов сказала: Я – така!
Ой, такая я така,
Як пампушечка,
Я м’якенька, я тепленька,
Як подушечка.
Ой, такая я така –
«Тарахтілочка»,
Й буду вам весь день співати,
Як сопілочка.
5.3.2013 р.
ТАМІЛА
Де ж ти ходиш, як душа без тіла,–
Знявши ліфчик, – мовила Таміла.
26.6.1990 р.
ОЙ, ЦІ ЖІНКИ!
Дав Господь і стан тобі, і вроду,
Ну, а ти ще й просиш нагороду.
Та яка ще більша нагорода,
Ніж твоя струнка жіноча врода?
20.9.1990 р.
НАРОД
Ніколи не чекав від влади,
Я ні подяк, ні нагород,
Бо кожен преться в нас до Ради,
Щоб поневолювать народ.
10.2.2008 р.
ТОРГАШІ СОВІСТЮ
У всіх редакціях лежали
Уже давно мої вірші,
Та їх чомусь не друкували,
Наші партійні діячі.
10.2.2008 р.
ЩО ТО ЗА ЖІНКА?
– Хоч би раз в житті змовчала! –
Жінку муж за душу,
– А щоб я була за жінка,
Щоб змовчала мужу?
2.1.1977 р.
ЯЗИК – ВОРОГ
Якщо хочеш, щоб тебе
Поважали всюди,
Не занось в сім’ю ти бруду,
І з сім’ї – між люди.
8.12.1976 р.
НАД СТАВОМ
Над ставом верби нахилились,
В садку дрімали снігурі,
А ми сиділи і дивились
Як Місяць плаває в Дніпрі.
14.1.1983 р.
ЩОБ ЛЮДИ ЖИЛИ
Я писав людьми живими
Свої вірші і думки,
І радів й сміявся з ними,
Як над вишнею шпаки.
20.12.1982 р.
НЕВЕЛИЧКА
Хоч сама і невеличка,
Які очі, яке личко!
Хто погляне на ту вроду,
То назад не буде ходу.
14.10.2011 р.
МИХАЙЛУ
Чому ти ходиш і сумуєш,