Український народний гумор
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7332-7
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Український народний гумор». Краткое содержание книги:
— Куме, ви вірите у віщі сни?
— Атож. Якщо у ніч з п’ятниці на суботу мені присниться Софі Лорен, у суботу вранці жінка точно пошле мене на базар за квашеною капустою.
— Кумо, цікаво, а що було до того, як винайшли телевізор?
— Думаю, тиша і спокій.
— Куме, навіщо вам три пари окулярів?
— В одних я читаю, другі для повсякденного життя.
— А треті?
— А в третіх я шукаю перші і другі.
— Куме, не розумію вас. Десять хвилин тому ви кидали у цього співака помідорами, а зараз аплодуєте йому, викликаєте на сцену.
— Та у мене ще кілька помідорів залишилось.
— Куме, а чому ви цей хор називаєте змішаним, у ньому ж одні чоловіки.
— Правильно. Але одні уміють співати, інші — ні.
— Куме, я чув — ви сімейний кооператив відкрили?
— Атож. Жінка пиріжки пече, донька продає, а я стою поруч і облизуюсь.
— Для чого?
— Для реклами.
— Кумо, чому ваш син так довго плаче?
— Не знаю, вже п’ятий раз його за це віддубасила, а він все одно реве.
— Кумо, ваша Настя того хлопця цілувала.
— У нього помер дядько і вона його заспокоювала.
— А мені здалося, що у нього вся рідня померла.
— Петрику, ким ти будеш, коли виростеш?
— Кумом, його завжди наша мама хвалить.
— Куме, правда що ти віддав доньку за свого бухгалтера?
— Правда.
— Ти ж казав, що він у тебе краде гроші!
— Так. Але тепер він відноситиме їх моїй доні.
— Кумо, ти бачила Наталчину невістку?
— Ще ні. А ти?
— Бачила.
— Яка ж вона?
— Така погана. Ще гірша, ніж я. Як он оце ти.
— Куме, ваші близнюки такі схожі, як ви їх пізнаєте?
— Микольцю ще можна пізнати, а Дмитрика трудніше.
— Кумо, мій чоловік кинув пити завдяки спорту.
— Якому?
— Боксу!
— Він почав займатися боксом?
— Не він, а я!
— Кумо, ти вірна своєму Іванові?
— Як можна бути вірною, коли в домі постійно щось псується: то водопровід, то телевізор, то пральна машина.
До Івана приїхала теща. Якраз в Іванової Марічки день народження. Запросив він у гості кума Петра з жінкою. Випили вже добре. Встає Іван, каже тост:
— У своєму житті люблю я трьох жінок. Звичайно, перша — моя кохана Марічка, друга....
Раптом теща:
— Любий зятю, а хто ж третя?
— Куме Іване, а чому ви в робочий час із коханкою на дачу їздите?
— Бо жінка з роботи не може звільнитись.
Кум Петро лає сина, який пізно прийшов додому:
— Ти думаєш, як випив горілки і пива, то я вже не чую, що ти курив?!
— Куме, кажуть ти взяв собі нову жінку?
— Не така вона вже й нова, куме.
— Кумо, вчора з Василем у сауну ходила.
— А результат? — Знатиму пізніше.
— Кумо, чи вірна ти своєму Степанові?
— Так, досить часто.
— Куме, чув, що ти зустрічаєшся з Оксаною.
— Ні. Лікар заборонив.
— А лікар тут при чому?
— Він — її чоловік.
— Куме, та риба, яку я вчора наловив, зіпсувалася!
— А ти поклич гостей, то й поїдять.
— Ну, то приходьте, куме, на рибу!
— Кумо, чула, що твій Петро казав, що застрелить кожного твого залицяльника.
— Хай кулемет купує!
— Куме, минулого року я гроші вам позичав. Коли віддасте?
— У вас совість є, куме?
— Ну, є.
— То навіщо вам ще й гроші?
— Кумо, як не соромно, вчора ти в кіно ходила з пекарем, а сьогодні на базарі цілувалася з м’ясником!
— Ой, кумо, не хлібом єдиним.
— Куме, навіщо ти купив такий дорогий сервіз?
— А щоб жінка, не довіряла мені мити посуд!
— Не зліться, куме, але ви — осел!
— Прекрасно. Тільки поясніть мені: я осел тому, що ваш кум, чи я ваш кум тому, що осел?
— Куме, кажуть ви до Тетяни ходите.
— От же люди! Що тільки не вигадають! Ви ж знаєте, куме, що я маю машину.
— Кумо, я дуже хвилююся за чоловіка. Він пішов на річку кота топити.