Сильмариліон

Найбільша сила (всіх перстенів одного ґатунку) полягала у здат­ності запобігати чи сповільнювати руйнування (тобто «зміну», яку вважали прикрістю), зберігати бажане чи улюблене або його ви­димість — ось більш-менш ельфійський мотив. Але перстені також посилювали природний потяг до власництва, а отже, наближали «ма­гію», — цей мотив можна легко обернути на зло (жадання доміну­вати). І на довершення всього вони володіли ще й іншими силами, які походили саме від Саурона («Чорнокнижника», як іменують того, хто скороминущою тінню та лихим передчуттям промайнув на сторінках «Гобіта»): дематеріалізація видимого і перетворення речей невидимого світу на видимі.

Ельфи з Ереґіону, керуючись майже винятково своєю уявою, виготовили Три надзвичайно гарні та могутні Персні, головною функ­цією яких було збереження краси (вони не наділяли невидимістю). Проте в підземному Полум’ї своєї Чорної Землі Саурон потай ство­рив Єдиний Перстень, Правлячий Перстень, який об’єднував силу всіх інших і контролював їх, отож його носій міг бачити думки тих, котрі володіли нижчими перснями, керувати їхніми вчинками й, урешті-решт, перетворювати їх на рабів. Однак Саурон недооцінив мудрість ельфів і їхні гострі чуття. Щойно він заволодів Єдиним Перснем, вони довідалися про його існування і таємне призначення й перелякалися. Ельфи так ретельно заховали Три Перстені, що навіть Саурон ніколи не дізнався, де вони, а отже, Перстені зберегли чистоту. Інші Перстені ельфи спробували знищити.

У війні, яка почалась унаслідок цього між Сауроном і ельфами, Се­редзем’я, особливо на заході, зазнало подальшої руйнації. Ереґіон було захоплено та знищено, а Саурон заволодів багатьма Перстенями Вла­ди. їх він згодом віддав (маючи на меті остаточно збити зі шляху добра та перетворити на рабів) тим, хто через пиху чи жадібність погодився прийняти такий дарунок. Звідси — «стародавній римований вірш», який звучить лейтмотивом у «Володарі Перстенів»: