Фантастика Всесвіту. Випуск 2
- Автор: Аллен Вуди, Азимов Айзек
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 2». Краткое содержание книги:
— У чому полягає проблема, мені зрозуміло, — згодився Едельштайн.
— Та все ж, нам би хотілося щось зробити. Тож час від часу, а особливо зараз, коли справи ідуть так добре, нам би хотілося розподілити невеликі винагороди, вибравши кандидатів на них навздогад із числа потенційних клієнтів.
— Я з числа клієнтів?
— Ніхто не називає вас грішником, — м’яко наголосив Сітуелл. — Я сказав потенційних, що значить — хто завгодно.
— А… Що то за винагорода?
— Три бажання, — жваво відповів Сітуелл. — Це традиційна форма.
— Чекайте, чекайте, якщо я вірно зрозумів, — сказав Едельштайн, — я можу висловити три бажання, які тільки мені заманеться? Без жодного тобі покарання і без якихось там «якщо» чи «але»?
— Є тільки одне «але», — відповів Сітуелл.
— Я так і знав, — сказав Едельштайн.
— Це дуже просто. Хоч що б ви побажали, ваш заклятий ворог отримає вдвічі більше того ж самого.
Едельштайн переварював сказане.
— То якщо я попрошу мільйон доларів…
— Ваш заклятий ворог отримає два.
— А якщо я забажаю собі запалення легенів?
— Ваш заклятий ворог захворіє на крупозне запалення легенів.
Едельштайн стулив губи трубкою і покрутив головою.
— Послухайте, я не хочу виглядати так, ніби я втручаюсь у ваші справи, та, сподіваюсь, ви усвідомлюєте, що такою умовою ви ставите під удар добру волю вашого клієнта.
— Це ризик, містере Едельштайн, але він украй необхідний, якщо взяти до уваги деякі аспекти справи, — сказав Сітуелл. — Розумієте, ця умова є засобом психологічного зворотного зв’язку, щоб підтримати гомеостаз.
— Вибачте, я вас не розумію, — відповів Едельштайн.
— Тоді скажемо так. Ця умова служить для того, щоб бажання не були надмірні і, таким чином, утримували все в рамках здорового глузду. Ви ж знаєте, що бажання — це дуже сильний інструмент.
— Я уявляю, — сказав Едельштайн. — Чи є ще й інша причина?
— Ви б і самі могли здогадатися, — сказав Сітуелл, вишкірюючи аж надто білі зуби у вигляді посмішки. — Умови являються нашою торговою маркою. Це, як вам уже відомо, — чисто пекельний продукт.
— Розумію, розумію, — мовив Едельштайн. — Бачите, мені треба це все трохи обміркувати.
— Пропозиція чинна протягом тридцяти днів, — сказав Сітуелл, підіймаючись. — Коли захочете висловити бажання, просто скажіть його чітко і гучно. Про все інше подбаю я.
Сітуелл рушив до дверей.
— На мою думку, існує лише одна проблема, про яку я хотів би поговорити, — сказав Едельштайн.
— Це яка ще? — запитав Сітуелл.
— Так склалося, що у мене немає заклятого ворога. Практично у мене немає жодного ворога в цілім світі.
Сітуелл зареготав так, що аж виступили сльози, затим витер очі рожево-ліловою носовою хусткою.
— Едельштайне, — сказав він, — ну, ви і даєте! А що ви скажете про свого кузена Сеймура, якому ви не позичили п’ятсот доларів на те, щоб відкрити хімчистку? Що, у нього ні з того ні з цього виникли до вас теплі дружні почуття?
— Я якось і не подумав про Сеймура, — промимрив Едельштайн.
— А як же з місіс Абрамович, яка плюється при згадці про ваше ім’я, бо ви не захотіли одружитися з її донькою Марджорі? А як з Томом Кессіді з квартири І-Ц, у цьому будинку, власником повного зібрання промов Геббельса, і якому щоночі мариться, як він мордує євреїв всього світу, починаючи з вас… Гей, чоловіче, ви в своєму глузді?
Едельштайн сидів на кушетці, знову міцно зціпив руки, весь аж білий з лиця.
— Мені таке і на думку не спадало, — сказав він.
— А нікому і не спаде, — сказав Сітуелл. — Послухайте, не беріть усього так близько до серця, шість чи сім ворогів — це дрібниця. Запевняю вас, по шкалі ненависті ви перебуваєте значно нижче пересічного рівня.
— Хто ще? — спитав важко дихаючи Едельштайн.
— Я не хочу про всіх вам розказувати, — відповів Сітуелл. — Це аж надто порушить вашу душевну рівновагу.
— Але ж мені треба знати, хто мій найзапекліший ворог! Це — Кессіді? Ви гадаєте, що мені треба купити пістолет?
Сітуелл заперечливо похитав головою.
— Кессіді — це нешкідливий навіжений придурок. Він ніколи і пальця ні на кого не підійме, запевняю вас. Ваш найзапекліший ворог — це чоловік по імені Едуард Самуель Манович.
— Ви в цьому впевнені? — недовірливо запитав Едельштайн.
— Цілком впевнений.
— Але ж Манович — то мій найліпший приятель.