Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Не варто забувати, що Адам Сміт, засновник теорії класичної економіки, був передусім філософом. Він прагнув бути моралістом і, намагаючись ним стати, став натомість економістом. Коли 1759 року він опублікував свій твір «Теорія моральних почуттів», капіталізм тільки-но починався. Бурхливі всеосяжні зміни, спричинені цією новою суспільною силою, зачарували Сміта, але його зацікавили не лише голі цифри. Його зацікавив вплив капіталізму на людину, зацікавив той факт, що економічні сили ґрунтовно змінювали те, як людина думала й поводилася в конкретній ситуації. Що змушувало одну людину шахраювати й красти, тоді як інша й думки про це не припускала? Яким чином, здавалося б, невимушений вчинок однієї людини — хороший чи поганий — міг у подальшому вплинути на велику кількість людей? У добу Адама Сміта причинно-наслідкові зв’язки страшенно пожвавилися й стали значно виразнішими; стимули зросли вдесятеро. Сила й разючі наслідки цих змін були для тогочасних громадян так само приголомшливими, як і сила й разючі наслідки сучасного життя — для громадян сьогодення.
Істинним об’єктом дослідження для Сміта стала суперечність між бажаннями окремого індивіда й суспільними нормами. Історик економіки Роберт Гайльбронер, пишучи свою працю The Worldly Philosophers, дивувався, як Сміту вдалося відокремити вчинки людини, істоти егоїстичної, від тієї ширшої моральної площини, у якій людина діяла. «Сміт стверджував, що відповідь полягала в здатності поставити себе в ситуацію третьої особи — неупередженого спостерігача, — писав Гайльбронер, — і в такий спосіб сформувати поняття об’єктивних обставин… того чи іншого випадку»13.
Тож уявіть себе в компанії третьої особи або, скажімо, двох таких осіб, які палають бажанням досліджувати об’єктивні обставини цікавих випадків. Зазвичай ці дослідження починаються з того, що ставиться просте запитання, яке раніше не ставилося. Наприклад: що спільного між шкільними вчителями й борцями сумо?
Розділ 1
Що спільного між шкільними вчителями й борцями сумо?
Хто шахраює? Та майже всі — Як шахраюють шахраї і як їх спіймати — Історії з дитячого садка в Ізраїлі — Раптове зникнення семи мільйонів американських дітей — Учителі-шахраї з Чикаго — Чому шахрайство заради програшу є гіршим за шахрайство заради перемоги — Чи може боротьба сумо, національний спорт Японії, бути корумпованою? — Що помітив Чоловік-Бублик: людство спроможне бути чеснішим, ніж ми вважаємо.
Уявіть на хвилину, що ви — директор дитячого садочка. Ви керуєтеся чітко окресленими правилами, згідно з якими батьки мають забирати дітей до 16:00. Але батьки часто спізнюються. У результаті під кінець дня у вас і досі залишаються кілька стривожених дітлахів та щонайменше одна вихователька, яка змушена чекати, доки не з’являться батьки. Що ж робити?
Двоє економістів, які почули про цю проблему (вона видалася їм досить простою і звичайною), запропонували ось таке вирішення: штрафувати несумлінних батьків. Зрештою, з якого дива дитсадок має опікуватися їхніми дітьми задарма?
Вищезгадані економісти вирішили перевірити свій варіант розв’язання цієї проблеми, здійснивши тестове дослідження в десяти дитсадках Ізраїлю. Це дослідження тривало двадцять тижнів, причому штраф не був запроваджений одразу. Протягом перших чотирьох тижнів економісти просто реєстрували кількість батьків, які спізнювались: у середньому на кожен дитсадок припадало вісім запізнень щотижня. На п’ятий тиждень був запроваджений штраф. Було оголошено, що всі батьки, які спізнюватимуться на більш ніж десять хвилин, платитимуть по три долари на дитину за кожен випадок. А потім цей штраф додавався б до щомісячної суми, що батьки платять за дитсадок, яка складала приблизно 380 доларів.